Львiвська гастроль Джимі Хендрікса

Тут же вiн витер руки об рушник, що висiв на цвяховi лiворуч од умивальника. І вже сидiв у позi «завжди напоготовi» за столиком, на який хазяiн викладав неспiшно чарки, тарiлки та виделки.

– Ви не подумайте, що я хотiв вас злякати! – Рябцев узяв у руку наповнену чарочку. – Інодi прокидаеться давнiй iнстинкт. Тому i «доброго вечора» пошепки в потилицю… Розумiете? Я ж зовсiм не такий… Та й мене до вас привело серйозне занепокоення… У мене ж тут нiкого немае… Ви та ще кiлька давнiх колег, iз якими зрiдка бачусь… А голова працюе, iнформацiю обробляти мене навчили добре, а з обробленою iнформацiею бiльше йти нiкуди й нi до кого…

– А в СБУ? – пожартував Алiк, пiдносячи свою чарку до рота.

Рябцев вiдмахнувся лiвою рукою.

– Справи ж серйознi… Давайте вип'емо!

Вони випили. Алiк вивалив собi на тарiлку морськоi капусти. Давно вiн ii не iв. Мабуть, iз радянського часу. Тодi, в останнi роки радянськоi влади, морська капуста продавалася скрiзь i була майже единим недефiцитним продуктом.

І тодi ж вiн, Алiк, наiвся ii рокiв на тридцять уперед. Але ось зараз, цiеi ночi, виявилося, що не на тридцять, а на двадцять! І смак ii освiжив язик пiсля того, як пролилася по ньому чарка горiлки.

– У мене, Алiку, вже багато рокiв безсоння. Броджу ночами по мiсту, думаю, згадую. І от останнiм часом щось у мiстi не так… Щось вiдбуваеться…

Алiк знизав плечима.

– У мiстi завжди щось вiдбуваеться i часто що-небудь не так, – видихнув вiн.

– Нi, я не про саме мiсто… Я про iнше… Таке вiдчуття, що ось-ось станеться катастрофа. Природна катастрофа. Землетрус або потоп…

– Потоп? У мiстi, де постiйно не вистачае води i де немае рiчки?!

– Я зараз поясню, – Рябцев витримав паузу. – Кiлька разiв останнiм часом пiд час моiх нiчних прогулянок мiстом я потрапляв у мiсця, де в повiтрi раптом з'являвся виразний запах моря, запах йоду i водоростей.

І я ясно чув крики чайок. У цей час повiтря мовби тремтiло, розумiете? Ставало не по собi…

– Мiстика, – задумливо мовив Алiк.

Рябцев кивнув i знову наповнив чарки.

– Еге ж, мiстика. Але мiй давнiй товариш, теж любитель нiчних прогулянок, розповiдав менi такi ж речi! Я порився в книгах i, звичайно, вiдразу знайшов iнформацiю про те, що тут ранiше було дно доiсторичного Карпатського моря.