Енн із Зелених дахів

Я така негарна, що нiхто нiколи не захоче одружуватися на менi – хiба що iноземний мiсiонер. Я думаю, iноземнi мiсiонери не дуже перебiрливi. Але я сподiваюся, що коли-небудь у мене буде бiла сукня. Це мое найзаповiтнiше бажання. Я просто дуже люблю красивий одяг. І у мене нiколи не було красивоi сукнi, наскiльки я пам’ятаю, але тому е про що мрiяти, правда? Я можу собi уявити як пишно вбрана. Сьогоднi вранцi, коли я вийшла з дитячого будинку, менi було так соромно, тому що я була одягнена в цю жахливу стару сукню з напiвшерстяноi тканини.

Розумiете, усi сироти повиннi були носити такi сукнi. Один купець з Хоуптона минулоi зими пожертвував триста ярдiв напiвшерстяноi тканини для притулку. Деякi люди говорили, що це тому, що вiн не мiг продати ii, але я швидше повiрю, що це було з милосердя, як ви гадаете? Коли ми сiли на потяг, я вiдчувала, неначе усi, коли дивляться на мене, жалiють мене. Але я просто уявила собi, що я одягнена в найкрасивiшу блакитну шовкову сукню – тому що, якщо вже уявляти, то щось гарне – i великий капелюх з квiтами i пiр'ям, i золотий годинник, i лайковi рукавички, i чоботи. Я вiдразу повеселiшала, i щосили насолоджувалася моею поiздкою на острiв. У мене навiть не було морськоi хвороби на пароплавi. І у мiсiс Спенсер теж, хоча зазвичай iй погано. Вона сказала, що у неi не було часу хворiти, оскiльки вона спостерiгала, щоб я не впала за борт. Вона сказала, що нiколи не бачила таку неспокiйну дитину як я. Але якщо це захистило ii вiд морськоi хвороби, то це ж добре, що я така неспокiйна, правда? І я хотiла побачити все, що тiльки можливо, на цьому пароплавi, тому що я не знаю, чи буде у мене ще така можливiсть. О, скiльки тут квiтучих вишневих дерев. Цей острiв увесь квiтучий. Я вже люблю його, i я така рада, що житиму тут. Я i ранiше чула, що острiв Принца Едуарда найпрекраснiше мiсце у свiтi, i я уявляла собi, що я живу тут, але я нiколи не чекала, що насправдi приiду сюди. Це чудово, коли вашi мрii збуваються, правда? Але цi червонi дороги таки смiшнi. Коли ми сiли на потяг в Шарлоттаунi i минали червонi дороги – я запитала мiсiс Спенсер, чому вони червонi, i вона сказала, що не знае, i щоб я, заради Бога, не ставила iй бiльше нiяких питань. Вона сказала, що я, мабуть, поставила iй вже тисячу питань. Я думаю, вона права, але як же дiзнатися про рiзнi речi, якщо не ставити питання? А чому цi дороги червонi?

? Ну, я не знаю, – сказав Метью.

? Що ж це ще одна з речей про якi менi треба дiзнатися.