Записки в узголів’ї

– Я таким чином хотiв перевiрити на кмiтливiсть кожну з вас, – сказав iмператор i додав: – Адже колись iмператор Ен’ю[36 - Імператор Ен’ю (роки правлiння: 969–984) – батько iмператора Ічiджьо, який, прийнявши чернечий постриг, вiдрiкся вiд престолу.] також наказав своiм пiдлеглим: «Напишiть у цьому зошитi по однiй пiснi». Багато хто зовсiм не хотiв писати, шукали вiдмовки, проте iмператор сказав: «Менi все одно, який у вас почерк, або чи вiдповiдае пiсня порi року». І всi взялися писати. До речi, серед пiдлеглих знаходився наш канцлер, тодi вiн ще був чюджьо третього рангу.

Як хвилi морськi

В Ідзумо

Набiгають на берег щомитi,

Так i думи моi

Лиш до тебе, кохана, линуть!

Але вiн замiнив останнi рядки:

Так i думи моi,

Лиш до тебе, володарю, линуть!

І його за це дуже похвалили.

Коли iмператор розповiв цю iсторiю, у мене раптом через хвилювання виступив пiт. «Молодi дами, напевно, не змогли написати так, як я. Навiть тi, якi завжди пишуть дуже гарно, знiяковiли i не змогли нiчого написати», – подумала я.

Потiм iмператриця дiстала «Збiрку давнiх i нових пiсень» – «Кокiн-шю»[37 - Кокiн-шю (повна назва: Кокiн-вака-шю) – «Збiрка давнiх i нових японських пiсень» – антологiя японськоi поезii (вака) доби Хейан, перша збiрка вiршiв, упорядкована за iмператорським наказом вiд 905 р. комiсiею на чолi з Кi-но Цураюкi.] i почала читати початок танка, пiсля чого промовила: «А тепер скажiть продовження». Ми цi танка вчили напам’ять удень i вночi, проте зараз вони всi плуталися в головi, i навiть тих пiсень, якi зазвичай вискакували з наших вуст, ми не змогли пригадати.

Нарештi одна з високоповажних дам пригадала десь iз десяток пiсень. Проте це зовсiм не означае, що вона гарно розбираеться в поезii. Іншi ще гiрше: хтось згадав п’ять, шiсть, а хтось взагалi лише три. Вони краще б зiзнались одразу. Але споглядати за тим, як вони виправдовувалися, мовляв: «Ну, як же можна вiдмовляти самiй iмператрицi!», – було дуже цiкаво.

А от коли iмператриця читала дамам танка, а тi не могли продовжити, то ii величнiсть вiдмiчала це мiсце в книзi, а дами все нарiкали: «Ну, як же це ми не змогли пригадати, ми ж так ii гарно знали».

Раптом iмператриця почала розповiдати:

– Колись у палацi iмператора Муракамi[38 - Муракамi – японський iмператор (роки правлiння: 947–967).] мешкала одна дама, яка була близька до нього.