Записки в узголів’ї

Звали ii Сен’йоден-но нього, батько в неi був Лiвий мiнiстр, що мешкав у Малому палацi на Ічiджьо, тож серед вас немае такоi, яка б не чула про нього. Коли дiвчина ще була молодою, то батько казав iй наступне: «По-перше, обов’язково займайся письмом. По-друге, навчись грати на кото[39 - Кото – традицiйний японський щипковий тринадцятиструнний музичний iнструмент з довгим дерев’яним корпусом.] так, щоб нiхто краще за тебе не мiг цього робити. І останне – вивчи напам’ять всi двадцять сувоiв “Кокiн-шю”, щоб ти всi пiснi гарно знала».

Про все це дiзнався сам iмператор Муракамi та й навiдався до опочивальнi дiвчини, взявши з собою сувоi «Кокiншю», проте сiв вiн позаду церемонiальноi завiси. І тодi iмператор почав питати: «В якому роцi, в якому мiсяцi, з якого приводу i хто написав цю пiсню?» – дiвчина ж вiдповiдала на все чiтко i правильно: «У такому-то роцi, так-то i так-то», – продовжувала вона. Проте насправдi в глибинi душi iй було дуже страшно навiть вiд думки, що вона могла помилитись у датi чи переплутати якусь танка. Потiм iмператор покликав двох чи трьох придворних дам, якi дуже гарно зналися на поезii, i наказав iм за допомогою камiнчикiв для гри дiзнатися, скiльки пiсень знае молода дiвчина, шляхом вiдкладання камiнчика. У разi, якщо дама буде помилятись… – ой, як це цiкаво було! Тiльки iмператор починае читати танка, а дiвчина вже продовжуе ii без жодноi помилки. Але iмператор дуже вже хотiв спiймати дiвчину на якiйсь помилцi, а все нiяк не виходило, так i прогортав вiн першi десять томiв. «Як прикро», – мовив iмператор. «Немае сенсу продовжувати», – додав вiн i повернувся до опочивальнi. Проспавши доволi довго, iмператор раптом прокинувся i сказав: «Ну, нi! Так не можна здаватися, коли ще не вiдомо, хто перемiг! Якщо вiдкласти до завтра наступнi десять томiв, то вона, напевне, передивиться iх, а тому необхiдно це зробити сьогоднi». Імператор наказав запалити свiтло i продовжувати випробування. Проте дiвчина так i залишилася переможцем. Придворнi поспiшили до батька дiвчини – Лiвого мiнiстра – розказати про все, що трапилось. Батько дiвчини розхвилювався i почав молитися в бiк палацу iмператора. Ось такою е справжня любов до поезii!

Вислухавши розповiдь iмператрицi, iмператор мовив:

– А я не можу навiть просто прочитати три-чотири томи поезii.

– Як же так може бути! Виходить, що ранiше навiть люди низького рангу знали бiльше! – шепотiли мiж собою придворнi дами.

А менi було так цiкаво про все це слухати!

21.