Записки в узголів’ї

 Спокiйнi, правильнi жiнки

Я ненавиджу жiнок, якi не мрiють про майбутне, а намагаються лише зберегти свое теперiшне маленьке щастя. Як би хотiлося менi, щоб кожна з молодих дiвчат мала мрiю, щоб кожна з них побувала в палацi хоча б деякий час, вiдчула справжне життя.

Менi також не подобаеться, коли люди говорять неправду про придворних дам, особливо прикро, коли це роблять чоловiки. Адже придворним дамам не заборонено зустрiчатися з рiзними людьми, насамперед – високого рангу, наприклад, вельможами, фрейлiнами, придворними особами четвертого, п’ятого, шостого рангiв.

До того ж, придворна дама мусить спiлкуватись i з iншими людьми – низького звання: служницями, що прибувають до двору з дому хазяйки, навiть зi служницями, якi прибирають смiття. Чоловiки зазвичай не повиннi розмовляти з такого роду челяддю, а от нам цього не уникнути. Проте, якщо вже чоловiк прислуговуе при дворi, то вiн також мае чимало рiзних знайомств.

Коли ж дiвчина виходить замiж, то всi нiбито радiють, але в глибинi душi думають, що вже не буде вона такою чистою, як ранiше.

Проте, як же радiе чоловiк, коли дружину посилають на свято Камо вiд iменi iмператора.

Але ж е жiнки, якi покидають службу при дворi i насолоджуються сiмейним щастям. Така жiнка завжди вмiе тримати себе перед людьми i пiзнiше. Наприклад, на свято П’яти танцiвниць,[40 - Свято П’яти танцiвниць (яп.: Госечi) – давнiй ритуальний танець у виконаннi п’яти кращих танцiвниць, який виконувався з нагоди церемонii першого куштування рису нового врожаю.

] коли всi правителi провiнцiй посилають своiх дочок до палацу, така придворна дама гiдно тримае себе. А це, погодьтесь, дуже приемно.

22. Те, що породжуе сум’яття

Собака, що вие посеред бiлого дня.

Сiтка для риби, яка вже не потрiбна навеснi.

Зимове кiмоно кольору сливи, яке одягають у березнi або в квiтнi.

Кiмната для пологiв, де померла дитина.

Жаровня без вогню.

Погонич, у якого помер бик.

Учений високого звання, у якого народжуються лише доньки.

Мандрiвник, що зупинився в чужому домi i хоче змiнити напрямок своеi подорожi,[41 - «Змiна напрямку» (яп.: ката-тагае) – один iз засобiв захисноi магii. Перед подорожжю мандрiвники зверталися до гадателя, який вираховував, чи не «загороджуе шлях» у цей день хтось iз численних божеств неба. Якщо так, то спочатку треба було поiхати в iншому напрямку, зупинитися на нiчлiг у чужому домi, а вже потiм iхати туди, куди було заплановано.] а хазяiна немае вдома.