Записки в узголів’ї

Оскiльки, коли дивишся навсiбiч, то зовсiм не запам’ятовуеш навчання. Саме тому некрасивий проповiдник винний у наших грiшках.

Однак не будемо про це. Якби я була трошки молодшою, то написала б про iнше, та у моему вiцi це вже грiшно згiдно з буддiйським вченням.

«Якi ж високi в нього слова, який вiн сам благочестивий», – кажуть про проповiдника, i вже всi поспiшають, щоб побачити його, а як на мене, то не варто нiкуди спецiально для цього iхати.

40. Ранiше, коли придворний

Ранiше, коли придворний iшов у вiдставку, вже не видно було його серед кортежу, та й немае йому там мiсця.

Проте зараз все змiнилось. Зараз же куродо п’ятого рангу, якi пiшли начебто у вiдставку, все одно продовжують працювати. Але ж вiдчуття вже не тi, iм здаеться, що вони вже не потрiбнi. Їм, звiсно, нудно, а тому вони ходять до храмiв, i ось вже не можуть покинути цю звичку. Вiн сидить у храмi навiть у лiтнiй спекотний день. Нижне кiмоно у нього дуже яскравого кольору, а штани такi довгi, що вiн навiть наступае на них, коли ходить. У декого з них на шапках ебошi[45 - Ебошi – високий ковпак з туго накрахмаленого дiрчастого шовку чорного кольору.] е навiть напис «День вiддалення».[46 - «День вiддалення» (яп.: iмi-но хi) – синтоiстський ритуал. У цi днi не виходили зi свого будинку, не приймали гостей, не вiдповiдали на листи, не iли м’яса. А все для того, щоб не накликати на себе бiду.] У цей день краще не виходити зi свого дому, але вiн вважае, що заради такоi благочестивоi справи можна. Розмовляючи з проповiдником, вiн зиркае очима туди-сюди, у поле зору потрапляе екiпаж з дамами; потiм вiн пiдходить до знайомого, починае з ним бесiду, розповiдае цiкавi новини, смiеться, прикриваючись вiялом, засуджуе щойно прибулий екiпаж, тощо. За цим усiм i проходить служба, яку вiн навiть i не почув. Але ж то не страшно. Вiн же так багато разiв чув тi проповiдi, що там нового скажуть, – нiчого.

Іншi ж чиновники, окрiм куродо п’ятого рангу, також тримаються не на вищому рiвнi.

Наприклад, можуть з’явитися пiсля того, як служба вже почалася. Тодi, коли проповiдник займае свое мiсце, вони тiльки пiд’iжджають у своему екiпажi. Вони ще занадто молодi, але дуже вишуканi: один одягнений у вбрання з шовку, що тонше вiд крила цикади, й у штани, а пiд ними – тоненьке шовкове спiдне; другий молодик – у «мисливськiй одежi». Їх небагато – четверо, й стiльки ж слуг, вони штовхаються, хочуть сiсти якомога ближче до проповiдника.