Записки в узголів’ї

Проповiдник дуже радiе з цього, з усiх сил намагаеться прочитати молитви якнайкраще, а хлопцi, не дочекавшись кiнця служби, поспiшають першими залишити храм, от тiльки всi як один поглядають на екiпаж, який привiз дам. Ох, i про що вони цiеi митi мiж собою розмовляють?

– А хто вона?

– А хто ось та красуня? – розмовляють мiж собою молодi хлопцi.

– А зараз читали проповiдь.

– А зараз читають «Вiсiм повчань»[47 - «Вiсiм повчань» – спецiальна храмова проповiдь, присвячена тлумаченню змiсту буддiйськоi «Сутри Лотоса».

] – пояснюють одне одному свiтськi люди.

Ось так i проходить час служби. Проте я не засуджую тих дам, якi не слухають проповiдi. Адже, бувае, i найнижчого рангу дiвчина заслуховуеться словами проповiдника. Та й узагалi ранiше не було такого, що придворнi дами мали бути присутнiми на кожнiй службi. А якщо вже i збиралися вони, то тодi вже гарно фарбувались i вдягались.

От якби до сьогоднiшнього дня дожили нашi предки, вони б точно нас посварили.

41. У храмi Ботхи

Коли я одного разу на деякий час усамiтнилась у храмi Ботхи, щоб помолитися, прийшов чоловiк з палацу i передав:

– Повертайтесь швидше.

Без вас дуже сумно.

Тодi у вiдповiдь я написала на квiтцi лотоса:

Не кличте мене,

Не покину

Я лотоса квiтку в росi!

Не варто менi повертатись

В оманливий свiт суети!

Цi слова так запали в мою душу, що менi захотiлося залишитися тут, в цьому храмi, назавжди. Я навiть зовсiм забула i про свою родину, i про своiх близьких, якi так чекали на мене.

42. Мiсце Шiракава

Замiський дiм Шiракава належить тайшьо[48 - Тайшьо – военачальник, найвищий вiйськовий чин.] Нарiтокi, що мешкае на проспектi Ічiджьо. Тут влаштували великий прийом, на якому мали читати «Вiсiм повчань». До замiського маетку прагнули потрапити найвищi чиновники краiни. «Якщо приiдете пiзно, то не зможете поруч залишити екiпаж», – попередили мене, а тому я поквапилася туди з першими краплями роси. І справдi, вже дуже скоро не залишилося жодного вiльного мiсця.

Екiпажi стояли один за одним. А почути щось можна було лише в перших трьох рядах. Наближалася середина червня, а тому надворi було дуже спекотно. Мабуть, лише той, хто сидiв бiля ставка, мiг бачити лотоси i хоча б трохи вiдчувати прохолоду. Усi вищi чиновники були присутнi на цьому заходi, за винятком, мабуть, лише Правого та Лiвого мiнiстрiв. Вони були одягненi в одяг iз тоненького шовку; який навiть просвiчувався i був зiсподу кольору блiдоi лазурi.