Замогильні записки

Мiй бiлий мундир привернув увагу короля; вiн послав за мною; знявши капелюха, король i герцог Брауншвейзький вiтали в моiй особi стару французьку армiю. Вони запитали мое iм’я, назву мого полку, довiдалися про мiсце, де я збираюся приеднатися до армii принцiв. Такий прийом з боку воiнiв зворушив мене; я схвильовано вiдповiв, що був в Америцi, але, дiзнавшись про нещастя, що спiткало мого короля, повернувся на батькiвщину, щоб пролити за нього кров. Офiцери i генерали з оточення Фрiдрiха Вiльгельма схвально закивали, а прусський монарх сказав: «Добродiю, я впiзнаю почуття французького дворянина».

Вiн знову зняв капелюха i так стояв, простоволосий, поки я не зник за спинами гренадерiв. Тепер емiгрантiв ганять; iх називають тиграми, що роздирали лоно своеi матерi; в епоху, про яку я говорю, люди наслiдували приклад предкiв i дорожили честю не менше, нiж батькiвщиною. У 1792 роцi вiрнiсть присязi ще вважалася обов’язком; нинi це така рiдкiсть, що вважаеться чеснотою.

Дивна сцена, яка багато разiв повторювалася з моiми попередниками, мало не змусила мене повернути назад. Мене не хотiли пропускати до Трiра, де стояла армiя принцiв. З’ясувалося, що я належу до тих людей, якi пiзно доходять до розуму; менi слiд було взятися до зброi трьома роками ранiше; я ж з’явився, коли перемога вже у нас в руках. Я нiкому не потрiбний; тих, хто махае кулаками пiсля бiйки, i без мене забагато. Щодень армiйськi лави поповнюються ескадронами, що перейшли на ii бiк; навiть артилерiя плавом пливе, i якщо так пiде й далi, то скоро буде незрозумiло, що робити з цими натовпами.

Найбiльша помилка полiтичних партiй!

Я зустрiв кузена Армана де Шатобрiана; вiн узяв мене пiд свою руку, зiбрав бретонцiв i виступив на мiй захист. Мене покликали; я пояснив; сказав, що приiхав з Америки, щоб мати честь служити плiч-о-плiч з однодумцями; що кампанiя невдовзi розпочнеться, але ще не почалася, тож я не спiзнився до першого бою; що, бiльше того, коли я невгодний, то поiду, але спершу хотiв би дiзнатися причину незаслуженоi образи.

Справа налагодилася: оскiльки я був щирий хлопець, емiгрантське вiйсько прийняло мене до своiх лав, i тепер у мене не було вiдбою вiд доброзичливцiв.

9

‹…› Римський амфiтеатр. – «Атала». – Сорочки Генрiха IV

‹Склад армii принцiв›

Ми пробули в Трiрi два днi.