Замогильні записки

i

‹Доля супутника Шатобрiана в морськiй подорожi, англiйця Френсiса Туллока›

7

Фiладельфiя. – Генерал Вашингтон

Лондон, квiтень – вересень 1822 року

Балтимор, як i всi iншi метрополii Сполучених Штатiв, тридцять рокiв тому не був такий великий, як нинi: це було маленьке католицьке мiстечко, чисте, жваве, звичаями i люднiстю дуже близьке до европейського. Я заплатив капiтановi за проiзд i пригостив його прощальним обiдом. Я замовив мiсце у stage-coach [22 - Поштова карета, дилiжанс (англ.

).], що тричi на тиждень вирушав до Пенсiльванii. О четвертiй ранку я сiв у нього – i ось я вже кочуся просторами Нового Свiту.

Ми iхали по дорозi, не так прокладенiй, як проведенiй по рiвнинi: дерева i ферми траплялися дуже рiдко; клiмат нагадував французький, ластiвки кружляли над водою, як у Комбурзi.

Ближче до Фiладельфii нам почали стрiчатися селяни, що йшли на ринок, карети i найманi екiпажi.

Фiладельфiя здалася менi гарним мiстом; широкi прямi вулицi, часто-густо обсадженi деревами, перетинали його з пiвночi на пiвдень i зi сходу на захiд. Делавер тече паралельно вулицi, що проходить по його захiдному берегу. У Європi така рiчка вважалася б великою, та в Америцi на неi нiхто не звертае уваги; береги ii низькi i не надто мальовничi.

Пiд час моеi подорожi (1791) Фiладельфiя ще не простягалася до Скулкiлла; береги цiеi притоки були подiленi на дiлянки, i лише деiнде будувалися будинки.

Краевид Фiладельфii нудний. Взагалi протестантським мiстам Сполучених Штатiв абсолютно бракуе чудових архiтектурних споруд: Реформацiя молода i не платить данини уявi, тому вона рiдко зводить тi куполи, тi повiтрянi нефи, тi подвiйнi вежi, якими стародавня католицька релiгiя увiнчала Європу. Жодна будова у Фiладельфii, Нью-Йорку, Бостонi не височiе над загальною масою стiн i дахiв: ця одноманiтнiсть засмучуе погляд.

Спочатку я оселився на заiжджому дворi, а потiм перебрався до пансiону, де жили колонiсти iз Сан-Домiнго та французи, якi покинули батькiвщину з причин, вiдмiнних вiд моiх. Земля свободи давала прихисток тим, хто утiк вiд свободи: нiщо так неспростовно не доводить шляхетностi американських законiв, як добровiльна втеча прихильникiв абсолютноi монархii в царство необмеженоi демократii.