Замогильні записки

Провiдник, що дивився на мене згори i бачив мое скрутне становище, побiг по дикунiв. Вони пiдняли мене на вужiвках стежкою видри й однесли в селище. Перелом у мене був простий: для одужання вистачило двох планок та доброi пов’язки.

‹Життя в iндiанськiй хатинi; чотирнадцятирiчна iндiанка Мила; вiдступ про iсторiю Канади›

11

Колишнi французькi володiння в Америцi. – Шкодування. – Пристрасть до минулого. – Лист Френсiса Конiнгхема

Лондон, квiтень – вересень 1822 року

Кажучи про Канаду i Луiзiану, розглядаючи старi карти i бачачи великi землi, що належали колись французам, я не мiг збагнути, як уряд моеi краiни мiг кинути напризволяще цi колонii, якi сьогоднi напевно стали б для нас невичерпним джерелом багатства.

Вiд Акадii i Канади до Луiзiани, вiд гирла рiчки Святого Лаврентiя до гирла Мiссiсiпi територiя Новоi Францii оточувала ту, де розташовувалась конфедерацiя тринадцяти перших штатiв: одинадцять iнших, разом з округом Колумбiя, землями Мiчигану, Пiвнiчного Заходу, Мiссурi, Орегону та Арканзасу, що iх вiддали англiйцi й iспанцi, нашi наступники в Канадi i Луiзiанi, Сполученим Штатам, належали або могли б належати нам.

Мешканцi територii, обмеженоi на пiвнiчному сходi Атлантичним океаном, на пiвночi Полярним морем, на пiвнiчному заходi Тихим океаном i росiйськими володiннями, на пiвднi мексиканською затокою – а це понад двi третини Пiвнiчноi Америки, – визнали б французькi закони.

Боюся, як би Реставрацiя не занапастила себе iдеями, протилежними тим, якi я висловлюю тут; пристрасть до минулого, пристрасть, з якою я невпинно борюся, була б простима, якби поверталася проти мене одного, позбавляючи мене монаршоi ласки; але вона загрожуе безпецi трону.

У полiтицi неможливо стояти на мiсцi; доводиться йти вперед разом з людським розумом. Вiддамо належне величi часу; озирнемося з повагою на минулi сторiччя, освяченi пам’яттю про наших батькiв та iхнi останки, але до минулого немае вороття; ми пiшли далеко вперед, i, якби ми спробували повернути цi часи, вони б розвiялися, як дим.

Розповiдають, що близько 1450 року капiтул собору Богоматерi в Ахенi вирiшив вiдкрити гробницю Карла Великого. Імператор сидiв на золотому стiльцi i тримав у кiстлявих руках Євангелiе, написане золотими лiтерами; перед ним лежали скiпетр i золотий щит; поряд – Весела подруга в золотих пiхвах. На ньому була iмператорська мантiя.