Замогильні записки

Голову, яка завдяки золотому ланцюгу трималася прямо, огортав, закриваючи те, що колись було лицем, саван i вiнчала корона. Та досить було доторкнутися до примари – i вона розсипалася в порох.

Ми мали великi заморськi володiння: вони давали притулок надлишкам нашого населення, покупцiв нашим торговцям, поживу нашому флоту. Сьогоднi нам немае мiсця в новому свiтi, де рiд людський починае нове життя: кiлька мiльйонiв людей в Африцi, Азii, Океанii, на островах Пiвденного моря, на обох американських континентах висловлюють своi думки англiйською, португальською, iспанською мовами, а ми, позбувшись завоювань нашоi вiдваги i нашого генiя, чуемо мову Кольбера i Людовiка XIV хiба що в кiлькох мiстечках Луiзiани i Канади, але й тi нам не належать: французька мова живе там лише як свiдчення мiнливостi нашоi долi й помилковостi нашоi полiтики.

І хто ж цей володар, якому належать нинi канадськi лiси замiсть короля Францii? Той, за чиiм наказом було колись написано цього листа:

«Вiндзорський замок, 4 червня 1822 року

Пане Вiконт

За найвищим наказом я запрошую Вашу свiтлiсть пообiдати й вiдпочити в королiвському замку.

Король чекае вас у четвер 6-го числа цього мiсяця.

    Ваш покiрний i смиренний слуга

    Френсiс Конiнгхем».

Менi на роду написано не знати спокою з вини монархiв. Я уриваю свою розповiдь, знов перетинаю Атлантичний океан, вилiковую руку, зламану над Нiагарою, скидаю ведмежу шкуру i знов одягаюся у розшитий золотом костюм; я поспiшаю з вiгвама iрокеза до замку Його Величностi короля Британii, монарха Сполученого королiвства i володаря обох Індiй; я покидаю моiх господарiв з порiзаними вухами i маленьку дикунку з перлиною, в душi бажаючи ледi Конiнгхем виявитися такою ж чарiвною, як iндiанка Мила, i такою ж юною, як народжувана весна, як тi передтравневi днi, якi нашi галльськi поети звали Аврiлеею.

Книга восьма

‹Опис канадських озер; Шатобрiан, приставши до гурту торговцiв, вирушае за течiею Огайо›

2

Течiя Огайо

Лондон, квiтень – вересень 1822 року

Покинувши канадськi озера, ми приiхали до Пiттсбурга, що стоiть у надзвичайно мальовничому мiсцi злиття рiчок Кентуккi та Огайо.

Утiм, прегарний цей край мае назву Кентуккi, що означае «кривава рiка». А все через красу цих мiсць; понад два сторiччя тривала боротьба iндiанцiв черокi з iрокезами за долину Кентуккi.