Замогильні записки

Чи стануть поколiння европейцiв, що оселилися на ii берегах, бiльш доброчесними та вiльнiшими, нiж поколiння винищених тубiльцiв? Чи не почнуть господарi пiдбатожувати рабiв у цих пустелях, де людина споконвiкiв була незалежною? Чи не прийдуть на змiну гостинно вiдкритiй хатинi й високому тюльпановому дереву, в гiлках якого птаха вигодовуе пташенят, в’язницi та шибеницi? Чи не спалахнуть новi вiйни за родючi грунти? Чи припинить Кентуккi бути кривавою землею i чи стануть рукотворнi мистецькi витвори кращою окрасою берегiв Огайо, нiж створенi самою природою?

Проминувши Уобаш, великий Кипарисовий гай, Крилату рiчку, або Камберленд, Черокi, або Теннессi, та Жовтi Мiлини, дiстаешся коси, яка часто бувае затопленою пiд час повеней; тут, на широтi 36°51?, Огайо впадае в Мiссiсiпi.

Обидвi рiчки, протистоячи одна однiй з рiвною силою, уповiльнюють свою течiю; упродовж кiлькох миль вони котять своi дрiмливi води одним руслом, не змiшуючи iх, немов два великi народи, якi, маючи рiзне корiння, стали проте единою расою, немов тi знаменитi суперники, що спочили поряд пiсля битви; немов чоловiк i дружина, що належать до рiзних ворогуючих родiв, тому спершу не бажають поеднувати своi долi на шлюбнiй постелi.

Я теж, так само як могутнi рiчковi потоки, скеровував не надто стрiмкий часоплин мого життя то по один, то по iнший бiк гори; ця моя життева рiка мала вибагливi закрути, та я нiкому не заподiював зла, вiддаючи перевагу бiдним вияркам над багатими рiвнинами i частiше милуючись красою квiтки, нiж пишного палацу.

До речi кажучи, я так захопився, змiнюючи мiсця, що майже забув про полюс. Компанiя торговцiв, якi iхали вiд крiкiв до Флориди, взяла мене з собою.

Ми прямували у краi, вiдомi в той час пiд загальною назвою Флориди, – нинi тут простягнулися штати Алабама, Джорджiя, Пiвденна Каролiна i Теннессi. Ми йшли тими стежками, на мiсцi яких тепер прокладено тракт, що веде з Натчеза через Джексон i Флоренс до Нашвiлла, а звiдти через Ноксвiлл i Сейлем – до Вiргiнii: у тi мiсця, озера й ландшафти яких дослiджував невтомний Бартрам, тодi рiдко забивалися мандрiвцi.

Плантатори Джорджii та приморськоi Флориди приiжджали до крiкiв: купувати у них коней та напiвдику худобу, що водиться у саванах. Тi савани зрошують джерела, на берегах яких перепочивали моi Атала i Шактас. Цi плантатори дiставалися самого Огайо.

Нас пiдганяв холодний вiтер. Рiчка, розбухла завдяки сотнi приток, губилася то в озерах, що вiдкривалися перед нами, то в лiсах.