Україна-Європа

– Напевне, але Латинський квартал, бульвар Сен-Мiшель та прилеглi вулички – то вже точно його мiсця, – радiю в душi змiнi теми.

Ми швидко проходимо сади, зрештою, i площу де ля Конкорд, з якоi в кiнцi прямоi лiнii Єлисейських полiв вже добре проглядаеться Трiумфальна арка, а злiва, у димцi паризького смогу, й Ейфелева вежа. Поля як поля, ми зачепили iх краем, втiм – французи не нiмцi – витоптана стежка через траву, смiття повз урни.

– Як у нас на бульварi Кулiша, – кидае Кицюня.

На розi, бiля американськоi амбасади, я киваю iй на жандарма в чорнiй пiлотцi i з борiдкою, що заграе з дiвчатами, можливо, навiть туристками, але ii це не вражае.

Вона уже втрете змiнюе план, i ми беремо курс на Гарнiер Опера, що, у свою чергу, е орiентиром для вiдомоi крамницi з парфумами «Фрагонар», про якi ii просила колежанка.

– Слухай, тут, на Єлiсеях, ми ще, здаеться, не цiлуватися? – я нахиляюся й притуляюсь носом до ii вуха.

– Хiба воздушний, – смiеться вона. – А ти впевнений, що до опери туди? – показуе у вуличку повз бородатого жандарма.

– Впевнений, – вiдповiдаю я, але все ж вперше дiстаю iз наплiчника карту-схему мiста i досить швидко знаходжу мiсце, де ми i де опера. А для бiльшоi надiйностi, згадавши ще три чарiвнi французькi слова: «пардон», «мадам» i «мерсi» та вставивши мiж них четверте – «опера», з наголосом, як це роблять французи, на останньому складi, цiкавлюся у повновидоi панi, яку ми наздоганяемо:

– Пардон, мадам, опера? Опера там? – показую рукою вперед i, почувши схвальну вiдповiдь, енергiйно киваю.

 – Мерсi, мерсi боку!

Аж дивно, що все так просто, а Кицюню цi моi прононси дуже веселять. І заради неi я повторюю цю сценку ще кiлька разiв, аж поки не натрапляю на англомовну туристку, яка, втiм, також пiдтверджуе наш курс, хоча врештi-решт ми таки заблукали. Але це вже пiсля того, як знайшли i оперу, i ту парфумерну крамницю на розi неподалiк, яка, проте, також виявилася зачиненою.

– Тут у них скрiзь скорочений день, – по-своему пiдсумовуе Кицюня.

Зате у продуктовiй поруч людно i ми з того всього купуемо пляшку червоного i як на французьке вино зовсiм недорого.

І я знову натхненно вимовляю свое: «Мерсi, мерсi боку!» – чорношкiрiй дiвчинi за касою.

А потiм вирiшую скоротити шлях i просто по пам'ятi веду Кицюню напростець, як менi тодi здавалося, назад до Лувру. Я й забув, що у мiстi орiентуюсь гiрше, нiж у лiсi, i заводжу так, що навiть карта-схема з наплiчника i три чарiвнi слова вже не допомагають, а лише заплутують.