Процес (збірник)

, але таки пiдiйшов до дверей. Мiсяць лагiдним сяевом затоплював темну кiмнату. Скiльки можна було побачити, все й справдi стояло на мiсцi, навiть блузка вже не висiла на вiконнiй защiпцi. Тiльки на лiжку привертала око подушка з плямою мiсячного свiтла.

– Панна часто поночi вертаеться додому, – сказав К. i подивився на фрау Грубах, немов дорiкав iй за те.

– І ми були молодими! – вiдповiла господиня, виправдовуючи дiвчину.

– Авжеж, авжеж, – погодився К., – але так може зайти задалеко.

– Може, – кивнула фрау Грубах. – Ви, пане К., завжди маете слушнiсть i, певне, навiть тепер. Звичайно, я не хочу обмовляти панну Бюрстнер, це добра й мила дiвчина, приязна, охайна, пунктуальна й роботяща, i за це я ii дуже цiную, але правда й те, що iй годилося б мати бiльше самоповаги i стриманостi. Цього мiсяця я вже двiчi бачила ii на далеких вiд центру вуличках, i щоразу з iншим чоловiком. Для мене це дуже прикра рiч, i, Господом присягаюсь, я розповiдаю про це лише вам, хоча вже видаеться неминучим, що треба поговорити про це з самою панною.

Зрештою, це не едине, що схиляе мене до певних пiдозр.

– Ви дуже i дуже помиляетесь! – розсердився К., майже неспроможний приховати свого гнiву. – А втiм, ви, напевне, хибно зрозумiли моi зауваження про панну, бо я такого i в гадцi не мав. Я прямо застерiгаю вас, щоб ви нiчого не казали паннi, ви в полонi хибних уявлень, я дуже добре ii знаю, вона зовсiм не така, як ви кажете.

Але, напевне, я собi дозволяю забагато, я аж нiяк не хочу командувати вами, кажiть iй, що хочете. На добранiч.

– Пане К., – благально заговорила фрау Грубах, пiдбiгаючи вслiд за К. аж до його вже вiдчинених дверей, – я й не збираюсь розмовляти з панною, я, звичайно, як i до цього, далi наглядатиму за нею, але я тiльки з вами подiлилася тим, що знаю. Зрештою, кожен пожилець зацiкавлений, щоб у пансiонi був порядок, i я присвячую цiй метi всi своi зусилля.

– Порядок! – гукнув наостанок К.

у прочиненi дверi. – Коли хочете пiдтримувати в пансiонi порядок, виженiть спершу мене. – К. зачинився в кiмнатi i вже не зважав на легенький стукiт у дверi.

Натомiсть К., оскiльки йому зовсiм не хотiлося спати, надумав ще трохи посидiти i, скориставшись цiею нагодою, дiзнатися достеменно, коли повертаеться додому панна Бюрстнер. Може, тодi йому таки пощастить, хоч година буде вже пiзня, поговорити з нею. К.