На нашем сайте вы можете читать онлайн «Насолода». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Насолода

Автор
Дата выхода
30 октября 2015
Краткое содержание книги Насолода, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Насолода. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Ґабриеле Д'аннунціо) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Поет, письменник, льотчик-ас, який у п’ятдесят два роки літав на бомбардувальнику, Ґабріеле Д’Аннунціо (справжнє прізвище Рапаньєтта; 1863–1938) був одним з найяскравіших і найвідоміших італійських письменників кінця ХІХ – початку ХХ століття. Сучасники називали його Il Poeta, як Данте. Еротика, смерть і краса – головні теми його творчості.
Роман «Насолода» (1889), в основу якого покладено традиційний конфлікт між справжнім коханням і чуттєвою насолодою, приніс авторові славу романіста і по праву вважається взірцем знаменитого стилю Д’Аннунціо. Андреа Спереллі – молодий спадкоємець аристократичного роду, що мешкає в елегантному палаццо Дзуккарі в центрі Вічного міста. Життя Андреа у вишуканому світі дорогоцінного антикваріату приречене на вічну «спрагу насолоди» і на колекціонування розкішних предметів мистецтва та красивих жінок, що проходять через його альков і щезають, залишаючи йому лише нудьгу та прагнення неймовірних пригод…
Насолода читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Насолода без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– До завтра.
– Чому так швидко?
– Мене чекають у домi ван Гуффель. Я пообiцяла туди зайти.
– Який жаль! Зараз спiватиме Мерi Дайс.
– До побачення. До завтра.
– До побачення. Вiзьми оце. Любий кузене, проведiть ii.
Маркiза подала iй великий букет фiалок. А тодi обернулася, щоб чемно привiтатися з княгинею Іссе. Мерi Дайс – у червонiй сукнi, висока й розвихрена, наче полум’я, – почала спiвати.
– Я так стомилася! – промовила Елена, спираючись на Андреа. – Звелiть, будь ласка, принести мою шубу.
Вона взяла шубу з рук у слуги.
Вони спускалися мовчки. Слуга пiшов попереду, щоб пiдвести карету до самих сходiв. Стало чутно цокiт копит пiд аркою. На кожнiй сходинцi Елена злегка стискала його руку, тримаючи голову прямо й навiть злегка вiдхиленою назад, iз заплющеними очима.
– Коли я пiдiймався цими сходами, то вiдчував захват, ще не знаючи вас. А тепер, коли ви спускаетеся, вас супроводжуе мое кохання, – шепотiв iй Андреа, зробивши перед останнiми словами стриману, майже благальну паузу.
Вона нiчого не вiдповiла. Але тримала перед обличчям букет фiалок, вдихаючи iхнi пахощi. Просторий рукав ii шуби ковзнув по руцi вище лiктя. Видовище цiеi живоi плотi, що вистромилася з шуби, наче букет бiлих троянд зi снiгу, ще бiльше розвихрило палкi почуття молодика через оту дивовижну зухвалiсть, якоi набувае голе жiноче тiло тодi, коли його ледь приховуе пишний одяг.
Але карета була напоготовi пiд самими сходами, й слуга стояв бiля дверцят.
– Будинок ван Гуффель, – наказала герцогиня, заходячи до карети з допомогою графа.
Служник уклонився, залишивши дверцi вiдчиненими. Вiн сiв на свое мiсце, й конi вдарили копитами, викрешуючи iскри.
– Вгамуйтесь! – вигукнула Елена, простягши юнаковi руку.
Їi очi та дiаманти засяяли в темрявi.
«Я хочу бути з вами наодинцi й шукати вустами вашу шию пiд запашним хутром!» – мало не вигукнув вiн.
– Дозвольте менi поiхати з вами!
Конi вдарили копитами.
– Вгамуйтесь! – повторила Елена.
Вiн поцiлував iй руку, притиснувшись до неi вустами, нiби хотiв залишити на шкiрi вiдбиток своеi пристрастi.





