Портрет Доріана Ґрея

– Нiколи, Дорiане, не одружуйтеся з жiнкою, що мае бiляве волосся, – промовив вiн, кiлька разiв затягнувшись.

– Чому, Гаррi?

– Такi жiнки надмiру сентиментальнi.

– А менi подобаються сентиментальнi люди.

– І взагалi не одружуйтесь, Дорiане. Чоловiки одружуються з нудьги, жiнки з цiкавостi; тi й тi знаходять розчарування.

– Та я й не збираюсь одружуватись, Гаррi. Я занадто закоханий. Це теж один з ваших афоризмiв. Я переводжу його в життя, як роблю тепер з усiм, що ви кажете.

– У кого ж ви закоханi? – запитав лорд Генрi пiсля короткоi паузи.

– В одну актрису, – зашарiвшись, вiдповiв Дорiан Грей.

Лорд Генрi знизав плечима.

– Дебют досить банальний.

– Побачивши ii, ви б так не сказали, Гаррi.

– Хто ж вона?

– Їi звуть Сiбiл Вейн.

– Нiколи не чув про таку.

– І нiхто ще не чув. Проте колись почують. Вона – генiй.

– Любий хлопчику, жiнка не може бути генiем. Жiноцтво – декоративна стать. Жiнки нiколи не мають чого сказати свiтовi, але кажуть, i то чарiвно.

Вони уособлюють торжество матерii над розумом, так само як чоловiки – торжество розуму над мораллю.

– Гаррi, як ви можете!

– Любий Дорiане, це щира правда. Якраз тепер я студiюю жiноцтво, отож мушу знати. Предмет не такий уже важкий, як би то здавалося. Я виявив, що кiнець кiнцем е тiльки двi категорii жiнок: звичайнi i пiдмальованi. Звичайнi – дуже кориснi. Якщо вам треба набути доброi репутацii, досить лише запросити таку жiнку повечеряти з вами. Друга категорiя жiнок – дуже чарiвнi.

Але вони припускаються однiеi помилки: пiдмальовують себе тiльки для того, щоб виглядати молодими. Колись нашi бабусi пiдмальовувались, щоб iскритися дотепнiстю в розмовi – rouge et esprit[4 - Рум’яна i дотепнiсть (фр.).] iшли тодi рука в руку. Тепер це все минулося. Доки жiнка виглядае на десять рокiв молодшою за свою доньку, вона повнiстю вдоволена. Що ж до словесноi вправностi, то на весь Лондон е тiльки п’ятеро путнiх спiвроз-мовниць-жiнок, та й то двое з них не для пристойного товариства… Та нехай iм, краще розкажiть менi про свого генiя. Коли ви познайомилися з нею?

– О Гаррi, вашi погляди жахають мене.

– То дарма. Отже, давно ви з нею знайомi?

– Тижнiв зо три.

– І де ж ви побачили ii вперше?

– Зараз розповiм; тiльки ви не повиннi бути байдужим, Гаррi! Адже зрештою цього нiколи б i не сталося, якби я не познайомився з вами. Це ж ви наповнили мене шаленим бажанням дiзнатись усе про життя.