Забути неможливо зберегти

Загалом, такий же борець за правду, як i самi «мушкетери». Мешканцi допасовують вулицi.

– Історiю знати треба! Іван Пулюй – то був видатний фiзик i електротехнiк, вiденський доцент i празький професор. Інтелiгент, а не вояк, загалом, – заперечив Арамiс, коли Олег висловив «мушкетеровi», який очiкував на його приiзд, своi припущення. І додав втiшливо: – Ймовiрно, ви Пулюя з Палiем[11 - Семен Палiй (справж. Гурко) – державний i вiйськовий дiяч XVII – початку XVIII ст., козацький полковник, ватажок повстання 1702–1704 рр.

(«другоi Хмельниччини»).] переплутали.

– Ах, звiсно! «Палiй та Мазепа», щось таке ми навiть у школi проходили… – вiд досади вiн ляснув себе по чолу.

– Нiчого страшного, не ви перший, не ви й останнiй. А от щодо електротехнiки… втiм, iстина, загалом-то, майже поруч.

– Тобто?

– Зараз самi побачите. Ходiмо.

Вулиця iменi Пулюя виявилася короткою – по сутi, лише кiлька багатоповерхiвок. До пiд’iзду однiеi з них «мушкетер» i привiв журналiста.

– А ось i ми! – радiсно вигукнув Арамiс, вiдкриваючи дверi квартири на шостому поверсi.

– Отже, шукач-газетяр таки вiрно обчислив мiсце нашого базування? – задоволено потираючи руки, вайлуватий Портос вийшов у передпокiй, перевалюючися з ноги на ногу.

– Google i «Яндекс-Карти» про все розповiли.

– Ну, от i прекрасно. Заходьте.

Увiйшовши до грунтовно прокуреноi кiмнати, Олег зрозумiв, на що натякав Арамiс по дорозi сюди. Окрiм продавленого дивана, в кутку якого примостився Атос, iз меблiв тут були платяна шафа, величезний стiл, два стiльцi й табурет.

На шафi до самоi стелi, на одному зi стiльцiв i на табуретi досить хаотично нагромаджувалися деталi якихось приладiв. Основний простiр стiльницi також займали прилади, що виблискували рiзнобарвними лампочками й iндикаторами, а також значних розмiрiв настiльний комп’ютер. Бiчнi панелi системного блоку були знятi, у розкрите металеве черево гнав повiтря невеличкий вентилятор, а звiдти до приладiв на столi тягнулися рiзнобарвнi дроти.

– Ага, то от завдяки кому нарощуеться парниковий ефект! – пожартував Олег. Хоча в кiмнатi дiйсно було спекотненько, що при надлишку працюючих електроприладiв не дивно.

– Арамiс – це мозковий центр нашоi компанii! До речi, справжнiй учений, – пiдтвердив Портос, сiдаючи на диван поряд з Атосом.

– Може, ще скажете, кандидат або доктор наук? – покепкував Олег i змiряв «мушкетера» оцiнюючим поглядом.