Чорна рада

Таку тих то грекiв сьому божку, кажуть, була велика шаноба.

– А в тебе вже не така? – питае Шрам.

– Нi, – каже, – на мене вiн не нарiкатиме, а от коли б ви його не зневажили.

І достав мальовану тацю, срiблом ковану. А на тацi було намальоване таке, що всяке б засмiялось. Жидок дае запорожцевi напитись горiлки з барильця. Запорожець так i припав до барила, а жид – одно од страху, а друге од скнаростi – держить та й труситься. А зверху i пiдписано: «Не трусись, псяюхо: губи поб'еш!» От на таку-то тацю поставив Черевань п'ять кубкiв рiпок да й почав наливати якусь настойку з того божка.

– Се, бгатцi, – каже, – така в мене настойка, що мертвий устав би з домовини, якби випив добру чарку.

Да й обнiс усiх; не минув i Василя Невольника, хоть той стояв собi оддалiк, мов у монастирi служка перед iгуменом.

– Ну, бгаге Михайле, – каже, повеселiвши трохи од того трунку, Шрам, – загадаю ж я тобi про твого божка загадку: стоiть божок на трьох нiжках; король каже: «Потiха моя!», краля каже: «Погибель моя!»

– Ну, бгатику, – каже Черевань, – хоч убий, не второпаю.

– Не король, а божок на трьох нiжках, як от i твiй. Король каже: «Потiха моя!», краля каже: «Погибель моя!»

– А, пек же його матерi, як мудро!.. Король каже:

«Потiха моя!» Себто, бач, як чоловiк уп'еться, то вже тодi кричить: «Я король!» А жiнка: «Ох, погибель же моя! Де ж менi тепер дiтися?»

– Якраз так! Тiлько, братику, твоя жiнка не злякалась би тебе, хоть би ти й королем зробивсь!

– Іще не одгадал! – каже Черевань.

– Менi не диво, а от якби ти показав свою премудрiсть!

– Моя премудрiсть, бгатику, – сказав Черевань, – знае тiлько налити та випити; а там собi мiзкуйте, як хотя. На те ви попи, на те ви мужi совiта, на те ви народнi голови.

Не вадило б i не понам, – одвiтур Шрам, – не вадило б i не мужам совiта знати, що король тут – тiло, а краля – так се душа.

– Пгавда, бгатику, iй богу пгавда! – сказав, похитуючи головою, Черевань. – Вип'ем же ще по кубку!

Аж ось увiйшла до гостей Череваниха, молодиця свiжа й повновида, пряма, як тополя, замолоду була дуже хороша. Пiдiйшла до Шрама пiд благословенiе.