Русалчин тиждень: Казки про русалок, водяників, болотяників, криничників

Вiдiйшов хлопець трохи, думае: «Навiщо ж я стареньку жiнку образив?» Вернувся, перепрошуе бабусю:

– Простiте менi, що я вас образив… Може б, ви мене порадили на яку добру дорогу?

– Пораджу, синок, пораджу тебе. Іди, iди, i дiйдеш ти до такоi густоi калини, що й носа не всадиш. Вона саме цвiте. А межи теi калини е криниця, а в криницi жива вода. Як ти дiйдеш до теi криницi, то тихенько сховайся пiд корчики i пiд цвiт, i щоб тебе нiхто не запримiтив. Пiд ту криницю прилетять дванадцять голубок – дванадцять дiвок.

То будуть дочки отого дiдуся – морського царя. Одинадцять голубок прилетять разом, а дванадцята – пiсля. Всi вони роздягнуться, пiдуть купатися, а та одна буде пильно оглядатися, вiдчувать чужий дух…

Вирушив хлопець у дорогу. Все зробив, як старенька радила. Шумить лiс, гуде вiтер. Аж бачить: летять небом голубки. Прилетiло одинадцять, приземлилися край берега морського, зробилися красивими дiвками, пороздягалися, пiшли у воду купатися. А лиш одна, дванадцята, прилетiла сама, сiла край берега й каже:

– Хух, чути хрещений дух.

А тii сестри й одказують:

– Нiкого тут чужого, сестрiнько, немае.

Роздягнулася дванадцята сестра, пiшла у воду купатися. Пiдкрався парубок до ii одежi, схопив i заховав у кущах. Повиходили дiвчата з води, одягаються, а однiй i немае одежi.

– Я ж вам, сестрицi, казала, що тут хтось е.

– Ну, що ж, ми не будемо тебе ждати, – вiдказали тi, одяглися, стали знову голубками та й полетiли.

Забiдкалась дванадцята, стоiть край берега i каже:

– Хто тут е? Коли чоловiк вiку лiтнього – будь менi батьком рiдним, коли жiнка вiку лiтнього – будь менi матiр'ю рiдною, коли чоловiк середнiх лiт – будь менi братом рiдним, коли жiнка лiт середнiх – будь сестрою рiдною, коли ж чоловiк молодий – будь менi дружиною вiрною.

Вийшов парубок до неi, i вона одразу ж його уподобала. Оддав вiн iй одежу, i вона йому порадила:

– На тобi клубочка золотого, кидай його поперед себе, i куди вiн котитиметься, то туди й твоя дорога стелитиметься. Іди ж слiдом за тим клубочком.

Сказавши те, стала дiвчина голубкою та й полетiла. Кинув хлопець поперед себе клубок та й iде за ним слiдом. І прикотився той клубок на таке мiсце, де стояло дванадцять хатинок на курячих лапках. Пiдiйшов вiн пiд крайню хатину, тричi постукав у вiконце.

Вiдкрила дiвчина дверi, пустила у хату.

– Лiзь, – каже, – пiд лiжко i тихо лежи, бо ось-ось прилетить Вiстовик: вiн не повинен про тебе знати. Коли ж запримiтить, то обох нас покарае.