Русалчин тиждень: Казки про русалок, водяників, болотяників, криничників

Як вертався додому, кажуть йому:

– У твоеi жони мала дитина.

Приходить вiн додому, й до нього вийшла жона з радiстю. Айбо чоловiк дуже смутний, не говорить нiчого.

А у мiсяць хлопчик проговорив:

– Няньку, не журiться. Хоч ви мене продали, то – не бiда.

Як хлопцевi минуло три мiсяцi, сказав:

– Няньку, виряджайте мене в дорогу.

Вирядили його. Іде хлопець… А давно села були далеко одне вiд одного. Йшов пустищами i прийшов на полонину. Знаходить там западнисту хижу. Дивиться у вiкно: сидять дiди i всi однаковi.

– Заплати менi за казку.

Хлопець зняв крисаню i дав дiдовi. Тепер почав казати казку другий дiд. І цей просив за казку плату. Тому хлопець дав з себе реклик. Третьому дав за казку останнi ногавицi.

Сам зiбрався в дорогу i йде далi. Один дiд пустився за хлопцем, обiйшов його, йде йому назустрiч i питае:

– Куди ти, хлопче, йдеш?

Хлопець усе розповiв.

– Ну, вернися, синку, i подякуй дiдам.

Вiн так i зробив. І дiстав назад крисаню, реклик i ногавицi. Тодi сказав йому дiд:

– Ти запроданий чорту. Пiдеш до Чорного моря i там знайдеш явора, котрий мае дупло. Сховаешся в се дупло. І прийдуть купатися в море три доньки чорта. Двi прийдуть наперед, а одна потiм. Двi пропусти, а коли третя розбереться i пiде купатися, вiзьми вiд неi перстень. Буде на тебе йти страхами: водою, огнем, гадюками, – але ти не страшися i доти не давай iй перстень, доки не пообiцяе, що буде твоя жона.

Хлопець добре собi запам'ятав i заскiпив у серце дiдовi слова.

І прийшов до Чорного моря, знайшов явора i сховався в дупло. Нараз приходять двi сестри. Викупалися i пiшли. Потiм прийшла молодша. Купалася у морi, а хлопець тихо вилiз з явора i взяв ii перстень. А вона, як скупалася, вийшла на берег, убралася, дивиться – нема персня! І почала грозити:

– Дай мiй перстень!

– Я тобi дам, коли пообiцяеш, що будеш моя жона.

– Я тобi жоною не буду! Дай перстень, бо воду на тебе пущу, вогнем спалю, гадюк напущу.

Вона так i зробила. Але хлопець не побоявся, i дiвчина мусила пообiцяти, що буде його. Як пообiцяла, сказала:

– То сiдай на мене.

І понесла його до свого няня.

Іван ходить по дворовi, а чорт його побачив i проговорив:

– А, тут е мiй солдат…

Завiв його в одну кiмнату i сказав:

– Вiдпочивай, бо ввечерi пiдеш на роботу.

Чорт увечерi приходить i каже:

– Бачиш отi лiси?

– Бачу.