Русалчин тиждень: Казки про русалок, водяників, болотяників, криничників

– Отi лiси маеш врубати, землю перекопати, засiяти пшеницею. Та щоб пшениця до рана виросла, дозрiла. Маеш ii зжати, звезти, вмолотити, вмолоти i хлiба напекти.

Іван зажурився. Приходить до нього дiвчина i питае:

– Що тобi казав няньо?

– Те й те.

– То не журися.

Свиснула, й збiглися чорти, вона дала iм наказ – лiс спалити, землю перекопати, засiяти пшеницею. Пшениця аби виросла, дозрiла. Аби пшеницю зжали, позвозили, змолотили i хлiба напекли.

Усе це сталося. І рано Іван принiс чортовi готовий хлiб.

– Но, коли собi приготовив, то з'iж його, – сказав чорт сердито. А чортиця промовила:

– Старий, вiдправ ти сього хлопця геть, бо вiн з'iсть твое серце.

Другого вечора назад приходить чорт i питае Івана:

– Чи ти знаеш, де живе мiй брат?

– Не знаю.

– Вiн живе в одинадцятiй державi. І до мого брата маеш поставити склянчаний мiст, аби я мiг бачити звiдси його. На мостi маеш поставити стовпи, i на кожнiм стовпi мають пташки цiпати.

Як чорт пiшов геть, з'явилася донька i питае:

– Що тобi сказав няньо?

– Сказав те й те.

– Не журися нiчим. Мiст буде. Ото не велике дiло.

І свиснула, i збiглися чорти й питають:

– Що наказуеш?

– Наказую поставити до одинадцятоi держави склянчаний мiст. На мостi мають стояти стовпи, i на кожнiм стовпi пташки цiпати…

Рано подивився старий чорт, а те все готове.

– Ти збудував мiст?

– Я збудував.

А стара чортиця промовила:

– Старий, пусти ти хлопця, бо ото хитрий, вип'е вiн твое серце!

– Ще його не одпущу.

І прикликав хлопця й наказав:

– Маеш пiймати зеленого зайця, коли нi – вип'ю твое серце.

Приходить донька й питае:

– Що сказав старий?

– Те й те.

– Дуже мудре дiло, але будемо старатися. Той заець ховаеться аж у Чорному морi. Но, сiдай на мене.

Вiн сiв, i прилетiли на Чорне море. Дiвка дала рушницю i сказала: хто буде йти попри тебе – стрiляй!

А сама зайшла у море.

Нараз бачить Іван: iде його нянько i гукае:

– Ой синку, давно ми не видiлися!

Іван пропустив його.

– Ну, чи був хто?

– Був мiй нянько.

– Та чому ти не стрiляв? Ото був зелений заець!.. Ну, я ще раз iду в море, та як побачиш кого, нараз стрiляй.

Дiвка у другий раз зайшла в море i виганяе нечистого. Бачить Іван – iде його мати. І вiн пожалував матiр.

– Та чому не стрiляв? Ото був зелений заець… То ще раз iду в море, та коли й тепер не вб'еш, обое постраждаемо. Дуже змучилася.