Русалчин тиждень: Казки про русалок, водяників, болотяників, криничників

Вигнала дiвка нечистого у третiй раз. І бачить Іван – iде його баба.

– Ой синку, то давно тебе не видiла.

Іван тепер вистрiлив i вбив бабу. Бачить, аж ото зелений заець.

Виплила дiвчина з моря, взяла на себе Івана та зеленого зайця i прилетiла з ними на дворище до свого нянька.

– iж його, коли собi принiс, – сказав чорт.

А стара чортиця знову просить:

– Пусти хлопця, бо вип'е твое серце…

Але чорт не хотiв. І дав наказ донькам, аби стали кобилами. А Івану наказав гнати кобили на пашу.

Молодша дiвка просить сестер:

– Сестри, прошу вас, не вбивайте Іванка, то скажу вам новину.

Сестри послухали, скачуть попiд небо, а Івана не чiпають. На толоцi одна кобила обернулася дiвчиною i сказала:

– Сестри, чи красний цей хлопець?

– Красний.

– Но, та вiн мене бере за жону, а у нього е два брати, котрi вас вiзьмуть за жони.

Двi старшi сестри вернулися додому, а Іван з жоною почали утiкати. Але старий чорт дiзнався i рушив за ними. Оглядаеться донька – летить ii нянько.

– Не журися нiчим. З мене станеться монастир, а з тебе монах. Як нянько буде питати, чи ти не бачив таких i таких, ти скажи, що бачив тодi, коли сей монастир будувався.

І прибiгае старий чорт до монастиря i питае монаха, чи не бачив вiн таких i таких.

– Бачив.

– Коли?

– Коли сей монастир будувався.

І подивився чорт – а монастир мохом зарiс, а в монаха борода до землi. І вернувся додому. А чортиця питае:

– Ну, кого ти стрiчав?

– Стрiчав монастир i монаха.

– Ото були вони.

Старий чорт знову погнався за ними.

А дiвчина радить Івану:

– Не журися: з мене станеться пшениця, а з тебе – малий хлопчище. Хлопчище буде з цоркоталом бiгати й горобцiв вiдганяти.

Пригнався старий чорт i питае хлопця, чи вiн не бачив таких i таких.

– Бачив.

– Коли?

– Тодi, коли сю пшеницю сiяли.

Старий чорт вернувся i сказав чортицi, що стрiтив.

– Ото були вони, – одповiла чортиця.

Тепер вона сама пустилася за молодими…

Дiвчина наказуе:

– Іване, з мене станеться рибник, а з тебе – гусак.

І стара прилетiла й дуже ласкаво говорить. І обдурила гусака: вiн озирнувся i нараз стратив очi. Баба взяла очi й полетiла. Дiвчина скоро прив'язала Івана до куща, а сама полетiла поперед матерi i зробилася криницею.

Був сухий час, i баба захотiла пити. Схилилася i п'е воду з криницi.