Русалчин тиждень: Казки про русалок, водяників, болотяників, криничників

Пiвень прокинувся, побачив Івана i свариться:

– Чому ти менi не даеш спати?

– Та як тобi дати спати, коли менi таке страшне сниться!

– А що тобi сниться?

– Сниться, що пiд грушею стоять пани. Є iх дванадцять. Тi пани чекають, коли груша вродить срiбнi плоди.

– Груша нiколи не вродить срiбних плодiв, бо пiд нею закопаний срiбний казанок, а в казанку – грошi. Коли б того казанка викопати, грошi роздати бiдним, груша знову почала би родити.

Тiльки заснув морський пiвень, як Іван знову висмикнув перо з його хвоста.

– Та як тобi дати спокiй, коли менi таке страшне сниться!

– А що тобi сниться?

– Менi сниться, що на одному узлiссi чоловiк заганяе в дупло птаха i нiяк не може загнати.

– Той чоловiк нiколи пташку в дупло не зажене. Бо той чоловiк забив свого цiмбору i тепер не може знову загнати в нього душу.

Встав тодi Іван i пiшов назад. Приходить до чоловiка на узлiссi. Чоловiк i питае його:

– Що сказав морський пiвень?

– Казав, що ти нiколи не заженеш пташку в дупло, бо ти забив свого цiмбору.

Гiрко заридав чоловiк i впав на землю.

Приходить легiнь до панiв, що стоять пiд грушею.

– Що сказав морський пiвень?

– Берiть лопати, розкопуйте пiд грушею землю.

Взяли пани лопати, почали розкопувати. Викопали iз землi казанок з грошима. Коли роздали грошi бiдним, груша одразу розвилася i вродила срiбнi плоди. Дають панове легеневi грошi за те, що вiн послужив iм, але хлопець грошi не бере.

Прийшов Іван до дванадцяти дiвчат i тут заночував. Уранцi, коли всi прокинулися, почав учити iх, як замiтати хату. Не встигли дiвчата вимести смiття, як з'явилися дванадцять сватачiв. Дiвчата дають легеневi грошi за добру пораду, але вiн грошей не бере.

Нарештi прийшов Іван до того млина, де ночував колись. Зустрiли його дiд з бабою i питають:

– Що казав морський пiвень?

Узяв легiнь хлiб i м'ясо, нагодував пса i кiшку. І вiдразу старий, стара й донька стали такими ситими, що й по шматку м'яса не могли з'iсти.

Потiм, не знати через який день, прийшов Іван до царя. Справили весiлля, i став Іван жити зi своею жiнкою. Живуть вони й досi, коли не повмирали.

Морський цар

Жив собi купець iз жiнкою. Дуже багатий був i мав вiн сина. Скормили вони свого сина, одружили його, незабаром i померли: перше помер сам купець, а за ним i жiнка його. Остався один син iз своею молодою жiнкою.