Лист незнайомої (збірник)

А пiд час зупинок чиiсь голоси то пожвавлено шепталися, то замовкали. Едгар тремтiв вiд напруження. Цiкаво, чи це вони? Невже вони досi разом? Шепiт був ще надто далеко. Але кроки, хоча i страшенно повiльно, все ж наближалися. І от хлопець нарештi розчув ненависний хрипкий голос барона, який сказав щось незрозумiле, а потiм рiшучу вiдмову матерi:

– Нi! Не сьогоднi! Нi!

Едгар затремтiв ще сильнiше, а тим часом вони пiдiйшли вже зовсiм близько, i тепер усе було чути дуже чiтко. Кожен крок, навiть найтихiший, болiсно вiдлунював у грудях хлопця.

А голос, яким ненависним тепер здавався йому цей голос, жадiбний голос ворога, який вiчно щось випрошував:

– Не будьте такою жорстокою. Ви така чарiвна сьогоднi ввечерi.

І у вiдповiдь:

– Нi, я не можу. Не можу, пустiть мене.

У голосi матерi стiльки страху, що хлопець не на жарт перелякався. Що вiн хоче вiд неi? Чого вона боiться? Вони пiдходять усе ближче i вже стоять, напевно, пiд самими дверима. А вiн – просто бiля них, невидимий, тремтить вiд жаху на вiдстанi витягнутоi руки, захищений лише шматяною завiсою.

Голоси вже так близько, що чути навiть дихання.

– Ходiмо, Матильдо, ходiмо!

І знову стогiн матерi, цього разу вже слабший, стогiн опору.

Але що це? Вони знову вiддаляються кудись у темряву. Мати не зупинилася бiля своеi кiмнати, а таки пiшла далi, за ним! Куди вiн тягне ii? Чому вона мовчить? Невже вiн запхнув iй кляп до рота i стиснув за горло? Малий божеволiе вiд цих жахливих думок.

Тремтячою рукою вiдхиляе дверi на ширину пальця. Тепер вiн бачить iх обох у темному коридорi. Барон обiйняв його матiр рукою за талiю i поволi кудись веде, а вона, здаеться, погоджуеться iти з ним. Вони зупиняються бiля кiмнати барона.

«Вiн хоче затягнути ii туди, – лякаеться Едгар. – Зараз трапиться найстрашнiше».

І вiн рiзким рухом вiдхиляе завiсу, вискакуе в коридор i кидаеться до парочки. Його мати скрикуе, перелякана несподiваною атакою з темряви. Здаеться, вона майже втратила свiдомiсть i повисла на руцi свого супутника, який ледь втримуе ii.

Але на цьому все не закiнчуеться, барон раптом отримуе ще й несильний, але лютий удар невеликим кулаком в обличчя, губи боляче притискаються до зубiв, а хтось по-котячому повисае на його одязi. Барон випускае перелякану жiнку, i вона вiдразу ж тiкае, а сам завдае удару вслiпу, хоча ще не знае, з ким б’еться.

Хлопець усвiдомлюе, що вiн слабший, але не вiдступае.