Серафима

У неi виросли ранiше цицьки, вона ходила, погойдуючи стегнами, i усмiхалася, зовсiм не як пiдлiток. Нiчого в нiй не видавало пiдлiтка, хiба що прищики бiля рота i на лобi. Тож там, де бавовною збивалися хмари i провалювалися кудись у червону пащу урвища, де смоктало пiски море, на них чекало щастя. Вони чiтко визначили день, коли вийдуть, спустяться i пройдуть повз кiлька порожнiх зупинок, присипаних антрацитовим пилом, вiзьмуть таксi i куритимуть довгi ментоловi сигарети, скидаючи попiл у вiкно. Так, саме так все мае статися.

Настя вибивала з пiанiно полонези i все говорила, говорила. Як погано запрограмована машина: шматки журнальних статей, кiношних сюжетiв, вчинки героiв мильних опер. Пiднята догори голова, кучерi на плечi, шия з родимками. Серафима тямила, що Настя красива i приваблива. Хоча в ii головi напевне не iснувало такого поняття – краса. Треба сказати, що вона добре знала, що таке хтивiсть, хоча саме це слово й не було iй вiдоме. Але Настя, в ii розумiннi, спокусницею не була.

Гарнi цицьки i ноги – п-фе-е. Нiчого це для Серафими не означало. Вона мала план, i з кожним роком i кожним днем вiн все чiткiше набирав контурiв ii власного маленького материка.

7

Рiвно за тиждень роздовбаний буксир пiдвалив до запасного причалу. Начальник береговоi охорони дивиться на пiдгнилi сваi, обплутанi зеленими гадюками водоростей, позiхае, потiм береться за бутерброда. Вiн iсть знехочу, як людина, давно пересичена сiмейним життям, клопотами i таким iншим.

Але саме цього дня його погляд зацiкавлено зависае двома кулями – тупими i сiрими, наповненими самогоном, вкритими трiщинами жилок вiд жiночоi лайки й дитячих крикiв. Саме туди дивиться вiн – на вилизанi хвилями, дощем i пiдошвами нiг дошки причалу, по яких вiн iде, хилитаючись на довгих ногах. Закурюе на ходу. Хапае рацiю, у той час як цигарка гуляе з одного кутка рота в iнший. Хвиля набiгла i вдарила, замочивши його спину, а вiн так стояв i пускав у себе над головою дим. Потiм начальник витягнув з кобури пiстолет.

І вони також сидiли пiд п’ятим причалом. Курили, i дивилися, i вже знали давно, здавалося, все життя дiвчата знали, як звуть цього чоловiка в чорних джинсах в обтяжку i потертiй шкiрянiй куртцi, який щойно зiйшов з буксира. Настя розправила плечi i виставила груди. Серафима хотiла зробити те саме, але одумалася, бо груди у неi були маленькими – так собi, два прищики. Зате у неi – велетенськi сiрi очi з зеленою радужкою. Ось.