Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Там у полi стоiть груша, а в тiй грушi е вулик, а в тому вулику е качка, а в тiй качцi е яйце.

Якби хто ту качку добув, а з неi яйце добув, то би вже було по його здоров'ю. Тепер вiн жiнцi правду сказав. То вона його приспала, а сама пiшла до мандрiвника того, брата меншого i каже:

– На тобi сокирку, iди до грушi, вирубай з неi вулик i з того вулика добудь качку, ту качку розпори i яйце добудь.

Пiшов брат та й роздобув те яйце i поклав на долоню.

А злому духу ся приснило:

– Вставай, небоже, вже по твоiм здоров'ю!

Зiрвався вiн, зачав летiти, а брат дуже злякався, коли побачив, як злий дух летить до нього, що те яйце вилетiло йому з рук, розбилось i смолою ся розiлляло.

Пiшов брат до його покоiв. Набрали вони грошей досить, сiли на коня i поiхали до теi сестри, що коня дала. Сестра iх далi спровадила на дорогу:

– iдьте собi до мого тата. Як будете iхати через дорогу, будуть ковалi у кузнi кавалок залiза бити, а ти будеш iх питати:

– Нащо ви маете бити те залiзо – продайте менi!

І кiлько вони схотять за нього, то ти щоб дав.

А то ту голову били диявольську, що дав ся ошукати.

От вiн собi приiхав аж до того царя, де його брат був. Цар дуже ся зрадував, що той панич його дочку добув звiдтам. Справив йому весiлля i вiддав другу половину маетку, а сам ся зiстав при зятях.

А з ковалями йно тiльки те, що вони те залiзо продали.

Царiвна-чарiвниця i вдячнi звiрi

Був король i мав три дочки, i тi дочки були великi вже.

Коли вони йшли купатися, то робилися гусками й летiли до ставу, бо то вони були злi духи. А був такий iден молодий хлопець, котрий хтiв теi найстаршоi шмаття забрати.

Одного разу, коли вони прилетiли до ставу, стрiпнулися, i те пiр'я з них ся повсипало, i з того зробилися сукнi, шмаття. А той хлопець сидiв за корчем i дивився, котре шмаття тоi старшоi. Як вони повлiзали в воду купатися, вилiз вiн з-за того корча i теi найстаршоi шмаття взяв.

Коли вони викупалися, повилiзали з води, iх двi вбралося, молодша i середуща, а найстаршоi не було шмаття. Тоди вона зачала плакати, i той хлопець почув, прийшов до неi i каже:

– Як ти за мене пiдеш, то я тобi шмаття те вiддам.

І вона йому вiдказала:

– Пiду, але вiддай менi шмаття.

Хлопець вiддав iй шмаття, i та зробилася гускою i втiкла до свого дому. А вiн зачав наглядцi йти за нею, де вона полетiла, i зайшов до ii дому.