На нашем сайте вы можете читать онлайн «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Автор
Дата выхода
25 июля 2015
Краткое содержание книги Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст., аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Антология) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Створення антології літератури Львова вже давно на часі. Адже такої кількості книжок і часописів не видавали ніде в Україні, окрім Львова, ще із Середньовіччя. Вихованці західних університетів, такі як Юрій Котермак (Дрогобич), Павло Русин з Кросна, Себастіян-Фабіян Кльонович та інші, жили у Львові й творили то латиною, то польською, але проявили себе великими патріотами Русі. Давньою писемною українською мовою писали в XVI–XVII ст. Лаврентій і Стефан Зизанії, Іван Борецький, Памво Беринда, Йоаникій Волкович. А ще Іван Вишенський, Юрій Рогатинець, Мелетій Смотрицький. Перші сценічні твори українською мовою теж з'явилися у Львові. То були інтермедії «Продав кота в мішку» та «Найліпший сон».
Перший том антології завершується літературою початку XX ст. і знайомить читачів не тільки з українськими класиками, але й з менш відомими авторами та класиками польської і австрійської літератури, які були пов'язані зі Львовом і Львівщиною. У виданні також представлені народні та літературні казки й оповідання, які зацікавлять широкі читацькі кола.
Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст. читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст. без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Помагай-бог не дав
І шапочки не здонняв.
Мужик його привiтав,
За чуприну вихитав.
От так, ляшку, добре знай,
Помагай-бог давай.
Да пiшов ляшок понад Бугом,
Аж там оре мужик плугом.
Ой, став ляшок гадати,
Щоби ему сказати.
Да гадав ляшок до пiвдня,
Прийшов пiшком до плуга.
Бодай здоров, ляшку, був,
Помагай-бог чом забув?
Да подай, хлопче, батога,
Буду вчити ляшка я
Помагай-бог давати
І шапочку знiмати.
Да бiда ляшка спокусила,
Прийшов ляшок до русина.
Помагай-бог не дав
І шапочки не здонняв.
І той його привiтав,
За чуприну вихитав,
Познав русин, що ляшок,
Бо пiд носом порошок.
Гей, пiшов ляшок дорогою,
Надибав бiлу гусь над водою,
Помагай-бог, бiла гусь,
Навчила мене тая Русь,
Леч ось iдет медвiдь кусий,
А вiн мовит, що й то русин,
І зняв шапку хутненько,
Уклонився низенько.
Медвiдь мовит: що, лях, грати?
Почав з ляшком жартовати.
Медвiдь з ляхом попiграв
І чуприну обiдрав.
Поети XVIII сторiччя
Левицький
ПІСНЯ СВІЦЬКА
А хто ж ся на свiтi без долi уродить,
Тому нiгди людська ценсура не шкодить,
Людем-бо i щастя на свiтi даруе,
А менi i тое життя одiймуе.
Волiв би-м не знати, що в себi свiт може.
За що мя караеш, ах, мiй моцний Боже!
Ей, трудно ся менi на тое подняти,
Всiм моiм ворогам писки згамовати,
Трудно з ворогами, да нiщо чинити,
Прийдеться як камiнь в воду утопити.
Встають i близькi сусiди судять,
По дорогах мя неслушнi гудять.
Отця на мя i матку завше направляють,
На невинность мою би на мнi не дбають.
І що ж я учинив тим ворогам важко?
Скарай iх, о Боже, на душi iх тяжко.
Розкажи ж, о Боже, землi мя пожерти,
Альбо позволь менi всi вороги стерти.
Ци навiки кажеш той бiди терпiти,
Що вороги чинять, аж тяжко глядiти.
Ей, бодай вороги тii скаменiли,
Котрii на мое життя ся скупили!
Бодай зуби, очi собi вибрехали,
І як камiнь в воду, бодай так пропали.
Григорiй
Гей ти, горда дiвонько, на що ти дуфаеш:
Ци на вроду, ци на багатство, ци стан пенкний маеш?
Не вважай на брови, бо не собольовi,
Нi на стан статний, бо не бардзо гречний,
Нi врода хороша.
Розважаеш ти, миленький, гордость мою дармо,
Бо я ходжу смутная, трачу лiта марно,
Бо щастя не маю, долю проклинаю:
Кого вiрне люблю, того не видаю.
Тужу безпрестанно.











