Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

І хоч би я не рада сердечне тужити,

Же не найду iншого, з ким би-м мала жити,

Я тебе кохаю, всегда споминаю,

Анi вдень, нi вночi я спання не маю

Через твою вроду.

Годi мене зводити, i так час немалий,

Бiльше не буду терпiти через те слави.

Коли мене любиш, не пускай нiкому,

Бо я присягаю лиш тобi самому,

Мой милий, сердечно.

О, зрадливое кохання, що мя iзрадило:

За того мушу пiйти, що серцю немило.

Та я iз нелюбом лiта своi згублю,

Як того обачу, що я його люблю,

То ревне заплачу.

Розступися, земле, нехай пойду в тебе,

Бо я плачу безпрестанно, мой милий, без тебе.

Доле нещасная, що есь учинила?

Хоч я сяду iсти – вечеря немила.

Мушу перестати.

І то жаль мнi не помалу друже мой миленький,

Зриш предивне оченьками, як сокол сивенький.

Завше поглядаю я на твою вроду,

Же сам есь хороший i пенкного роду.

Тугу мнi заводиш.

І так з жалю тяжкого i з туги немалой

Не знаю, що чинити головоньцi своей.

Прийди ко мнi вскорi, утiш мя, смутненьку.

Розвесели тугу у моiм серденьку,

Додай ми утiхи.

Юлiан Добриловський

(1760–1825)

Народився на Волинi. Поет i проповiдник. Врав участь у редагуваннi почаiвського «Богогласника» (1790). Видав переклад «з славенско-рускаго на простий и посполитий языкрускiй» книги проповiдей «Науки парохiалнiя». У 1796р. вiн прибув до Львова, де був проповiдником.

Автор кiлькох поезiй.

ДАЙ ЖЕ, БОЖЕ, ДОБРИЙ ЧАС

Дай же, Боже, добрий час,

Як у людей, так у нас,

І щасливу годину

Розвеселiм родину.

Приспiв: Ой ну-ну, ой ну-ну,

Розвеселiм родину!

Ви, малii пендраки,

Витинайте гопаки,

Ну же живо, ну же ну,

Розвеселiм родину.

Ви, дiвчата з хлопцями,

Поставайте враз з нами,

В так щасливу годину

Розвеселiм родину.

Ви, матерi з бабками,

Поставайте враз з нами,

Вiзьмiть дзбанок всердину —

Розвеселiть родину.

А так станьмо всi в коло,

Заспiваймо весело,

Най Бог в кожду годину

Розвеселить родину.

* * *

Днесь пора i той час,

Охочий день для нас,

Всi станьмо в коло,

В тiм колi весело,

Заспiваймо враз.

Бог нам той день дав,

Всiх нас ту зiбрав;

Але ж просiм його,

Щоби нам свойого

Духа даровав.

Од тя просим враз,

Щасливе дай для нас

День той пережити,

В нiм ся веселити,

І на каждий час.

Нехай нас вспоможе

Ласка твоя, Боже;

Бо без тебе, Бога,

Анi до порога

Нiхто не може.