Шодерло де Лакло. Небезпечні зв'язки; Абат Прево. Манон Леско

Але, благаю вас, вислухайте моi аргументи i, для того щоб прийняти iх, звольте згадати, що единою розрадою в нещастi втратити вашу дружбу для мене е сподiвання на збереження вашоi поваги.

Листи мадемуазель де Воланж, якi завжди були для мене такими дорогоцiнними, стали саме тепер iще дорогоцiннiшими. Вони – едине, що в мене залишилося, вони – едине речове свiдчення почуття, в якому полягае вся радiсть мого життя. Можете, одначе, не сумнiватися, що я нi на мить не завагався б принести вам цю жертву i що жаль про те, що я iх втрачаю, поступився б прагненню довести вам, наскiльки я шаную i поважаю вас, але мене утримують вiд цього дуже вагомi аргументи, i я упевнений, що навiть ви не зможете проти них заперечити.

Ви, дiйсно, розкрили таемницю мадемуазель де Воланж, але дозвольте менi сказати, я маю всi пiдстави гадати, що це сталося лише завдяки випадковi, а не тому, що вона вам сама призналась. Я не дозволю собi засудити ваш вчинок, що, можливо, цiлком виправдовуеться материнською дбайливiстю.

Я шаную вашi права, але вони не сягають настiльки далеко, щоб звiльнити мене вiд мого обов’язку. А сам священний обов’язок полягае в тому, щоб нiколи не обманювати виявленоi нам довiри. Я зрадив би ii, якби виставив напоказ будь-кому iншому таемницi серця, що побажало вiдкритися лише одному менi. Якщо ваша дочка погодиться довiрити iх вам, нехай вона сама розповiсть усе. У такому разi листи вам не потрiбнi. Якщо ж, навпаки, вона побажае залишити таемницю свого серця нерозкритою, ви, звичайно, не можете чекати, що саме я вам ii вiдкрию.

Що ж до вашого бажання, щоб уся подiя не набувала розголосу, то будьте, добродiйко, абсолютно спокiйнi: в усьому, що зачiпае iнтереси мадемуазель де Воланж, моя дбайливiсть може посперечатися навiть iз материнським серцем. Аби у вас не залишалось i тiнi занепокоення, я все передбачив. На дорогоцiнному пакетi ранiше було написано: «Цi папери спалити»; тепер на нiм напис: «Папери, що належать мадемуазель де Воланж». Це мое рiшення мае послугувати вам доказом, що вiдмова моя викликана зовсiм не побоюванням, нiби в цих листах ви знайдете хоч одне почуття, на яке ви особисто могли б поскаржитися.

Лист мiй, добродiйко, виявився дуже довгим, але йому годилося б бути ще довшим, якби в цьому своему виглядi воно залишило у вас хоч найменший сумнiв щодо благородства моiх почуттiв, щодо щирого мого жалкування про те, що я викликав вашу немилiсть, i якнайглибшоi поваги, з якою маю честь та iн.