Малюк Цахес (збірник)

Мова твору могла (i повинна) бути розмаiтою, змiшення стилiстичних шарiв, вживання високоi i побутовоi лексики залежно вiд художнього завдання всiляко заохочувалося. Отже, романтики з викликом, навiть войовничо порушували класицистськi «три едностi» – часу, простору, дii, руйнували закони використання лише одного якогось мовного стилю вiдповiдно до жанру – в трагедii високого, а в комедii – низького. Для романтикiв iдеалом художника був Шекспiр, якого класи-цисти вважали грубим i диким. Молодих особливо приваблювало спiвiснування в англiйського драматурга в одному творi трагiчного i комiчного, що, на iх думку, вiдповiдало реальному людському iснуванню, з його смiхом i сльозами, радощами i горем.

Для романтикiв важливим був культ природи i природного. Не версальськi сади, розмiченi пiд лiнiйку, з геометрично пiдстриженими кущами i деревами, а вiльний лiс чи зарослий без складу i ладу старовинний парк, не спокiйна рiвнина з тихою рiчкою, а скелястi урвища, високi гори, що iх овiвають буйнi вiтри i над якими клубочаться важкi хмари. І архiтектура не класицистична, гармонiйна, рацiональна, строга, а примхлива готика, таемнича, зловiсна, лякаюча, похмура, як у середньовiчних замках i церквах. Свое зорове натхнення вони черпали у всьому незвичному, рiдкiсному, екзотичному. Самовпевнений рацiоналiзм доби Просвiтництва, коли здавалося, що всi закони природи розкритi й роз'ясненi, коли навiть усю складнiсть людини намагалися розтлумачити через механiстичнi матерiалiстичнi принципи, це уявне торжество науки було чуже романтикам. Вони занурювалися в непрояснене, загадкове, чудесне, мiстичне, що захоплювало уяву i долало приземлену буденнiсть. Центральним у свiтоглядi молодих романтичних поетiв-мислителiв була суперечливiсть свiту i людини. Боротьба мiж Добром i Злом рухала в iх творах свiтом, вчинками людей i навiть фантастичних iстот, чародiйникiв, чаклунiв, фей та вiдьом. Свiт мав для них два вимiри – реальний, буденний, вiдчутний на дотик i фантастичний, що iснуе у вимiрах снiв, марень, мiражiв. І в тому, i в iншому iснували своi конфлiкти, своя боротьба мiж свiтлими й темними силами. В реальному свiтi зiткнення вiдбувалися мiж обивателями, мiщанами, фiлiстерами з одного боку i поетами з другого. При цьому «мiщанин» – це не визначення становоi приналежностi, а характеристика ницого, бездуховного iндивiда, абсолютного матерiалiста.