Стійкий принц. Дама-примара

Історiя, пов’язана з мавританськими вiйнами, навряд чи могла залишити байдужою людину, один з предкiв якоi, за переказами, користувався милостями короля Фердинанда ІІІ, уславленого своiми перемогами пiд час Реконкiсти (i канонiзованого саме за життя Кальдерона, 1671 р.). До того ж, девiз на родовому гербi iдальго Педро Кальдерона вiдважно твердив: «Por la fе morirе» (Загину за вiру), вiдповiдаючи сутi його п’еси про непохитного i шляхетного воiна.

«Стiйкий принц» належить до тих творiв iспанського митця, котрi важко вiднести до певноi категорii.

Беручи за основу той факт, що сюжет побудовано на епiзодi з португальськоi iсторii, а серед персонажiв е особи цiлком реальнi, то «Стiйкого принца» слiд зарахувати до iсторичних драм. Якщо ж виходити з того, що дон Фернандо де Авiс-i-Ланкастер (Фердинанд Португальський) прийняв мученицьку смерть за вiру, залишившись у народнiй пам’ятi «Святим iнфантом», – а в офiцiйних католицьких святцях скромнiше, «блаженним», – тодi драму треба вiднести до релiгiйних i навiть агiографiчних, як iнсценiзоване житiе.

Як уже було сказано, сюжет драми спiввiдноситься зi справжнiми подiями XV ст., а саме з невдалою спробою заволодiти Танжером, яку португальцi здiйснили 1437 р. Натхненником цiеi вiйськовоi операцii був принц королiвського дому дон Енрiке, або ж Генрiх Мореплавець, який увiйшов в iсторiю Великих географiчних вiдкриттiв як засновник i патрон морехiдноi школи у м. Сагреш, де навчався сам Христофор Колумб.

В експедицiю вирушив i брат Генрiха Мореплавця, принц дон Фернандо, якому пiсля поразки португальцiв довелося стати заручником, за звiльнення котрого маври зажадали повернути iм мiсто Сеуту, важливий стратегiчний пункт на африканському узбережжi.

Разом з iнфантом 17 жовтня 1437 р. у полонi залишилися й четверо iдальго та кiлька слуг, якi добровiльно зголосилися роздiлити долю принца. 5 червня 1443 р. дон Фернандо помер, провiвши шiсть рокiв у неволi. Саме так, як показано у п’есi, принцовi довелося терпiти наругу й виконувати найтяжчу, найбруднiшу роботу.

Його навiть не поховали належним чином. Лише 1473 р. тiло Стiйкого принца було повернено на батькiвщину в обмiн на знатного мавританського в’язня. Цiкаво, що цей момент «викупу за мерця» також знайшов вiдображення у п’есi Кальдерона, щоправда, у дещо змiненому виглядi, як елемент iншоi сюжетноi лiнii.

У своему творi драматург загалом тримаеться iсторичноi правди, але по-своему розставляе деякi важливi акценти.