Червоне і чорне

 – Якщо i е у мене перед паном Бейлем незначна перевага щодо першостi, то за виконанням я стою нижче…»

Перший дослiдник Стендаля правильно зрозумiв причину i значення його звернення до Парми. Концентруючи подii навколо маленького двору Ернеста Ранунцiя, де всi мерзеннi прояви задушливого деспотизму були оголенi, автор «Пармського монастиря» досягнув високоi сили типiзацii у показi загальноевропейськоi реакцii тих часiв. Портрети ii носiiв у романi надiленi вагою соцiально узагальнених i суспiльно дiевих типiв.

Такi, наприклад, образи маркiза дель Донго i його старшого сина – iталiйських аристократiв, що пiдтримують тиранiчний режим австрiйських окупантiв, князь Ернест Ранунцiй IV з його постiйним жахом перед привидами революцii i якобiнiзму, суддя i кат Рассi, тупий, чванливий комендант тюрми генерал Контi та iн. «Це саме життя, i саме життя придворне, змальоване не карикатурно, як пробував це зробити Гофман, а серйозно i зi злiстю», – зауважив Бальзак.

Автор «Людськоi комедii» единий серед критикiв XIX ст.

зумiв побачити в «Пармському монастирi» крiзь плетиво боротьби особистих пристрастей, дрiбних придворних iнтриг i нескiнченних пригод, що часом нагадують наiвну фантастику англiйського «готичного» роману кiнця XVIII ст., виразнi ознаки глибокоi полiтичноi думки i жанру полiтичного роману.

Як уже сказано, Стендаль узагальнено й досить точно змалював полiтичне становище, у якому вiдбувалася дiя твору, вивiв галерею типових для Пiвнiчноi Італii представникiв придворноi знатi.

Але його, безперечно, найбiльше цiкавила широка iсторично-фiлософська проблема звiльнення людей не тiльки вiд голоду й злиднiв, а й вiд духовного рабства. Звiдси спроба протиставити в романi волю, енергiю, розум, життерадiснiсть, гуманiзм чiльних персонажiв чорним силам реакцii. Автору «Пармського монастиря» не раз закидали, що Моска, Сансеверiна, Фабрiцiо не були безпосередньо зв'язанi з революцiйним рухом i що вiн перенiс полiтичнi питання у сферу почуттiв, переживань, роздумiв. Цi закиди були почасти справедливi. Але Стендаль не збирався i, мабуть, не був спроможний звернутися безпосередньо до народних мас. Точнiше, вiн хотiв показати, що iдея «повного звiльнення» повинна об'еднувати всiх чесних людей, бо вона становить один iз аспектiв нацiонально-визвольноi та полiтичноi боротьби. Ферранте Палла допомiг Джiнi звiльнити Фабрiцiо не лише заради свого кохання до неi, а й через те, що ув'язнення юнака викликало бунт пармськоi бiдноти.