Учитель

Обдерли!

Омелян. Але ж не школа вас обдерла. Школа для вашого добра заведена. Щоб ви межи людьми люди були.

Вiйт. А хiба й без неi ми пси?

Омелян. Пси не пси, а темнi. Хто не хоче, то вас ошукае, отуманить, одурить.

Вiйт. Овва! Ось ви такi вченi та просвiченi, а гинете з голоду в селi i мусите чекати нашоi ласки, темних бойкiв! Ну, трiбуйте i одурiть нас! Га?

Омелян. Пане вiйте, я не розумiю, до чого мае вести наша розмова. Ви знаете, що я не з власноi охоти сюди прийшов, а надала мене рада шкiльна. Ви знаете, що мiй обов’язок учити, а ваш обов’язок зробити так, щоби дiти ходили до школи.

Вiйт. Е, пане навчителю! Тотi всi обов’язки – то там у вас у письмах та в паперах. А ми люди простi. Хочете з нами жити, то жийте так, як бог приказав, як небiжчик навчитель жив.

Омелян. Ну, а як же вiн жив?

Вiйт. Та як жив? Робив собi в полi та в городi, воли та свинi годував, писарством занимався, а дiтей наших до книжки не конопадив[3 - примушував].

Омелян. Не конопадив!

Вiйт. А нi! Котрi схотiли, то часом у недiлю сходилися до школи.

То вiн iм образки якiсь показував, спiванок iх учив спiвати.

Омелян. Та й тiлько всеi науки було?

Вiйт. Та тiлько.

Омелян. Ну, а пан iнспектор хiба нiколи до вас не заiздив?

Вiйт. Та за тих 15 лiт був, може, зо п’ять раз. Ой, ой, бiди кiлько було! Треба було аж iз сусiднього села школярiв позичати.

Омелян. Що, що, що ви мовите? Школярiв позичати?

Вiйт. Таже не як, а так! Позичали ми по 10 хлопцiв, домiшали троха своiх, таких, що хоць лiтери розпiзнати вмiли, та’й так якось вiд пана шпектора обганялися.

Омелян. Господи! До нинiшнього дня я був би не повiрив, щоби таке в нашiм краю могло дiятися. Ну, i що ж, ви гадаете, що й далi так мае бути?

Вiйт. Гадаю, що так.

Омелян. Що я буду собi господарювати, за вчительство грошi брати, а на показ для iнспектора хлопцiв iз другого села позичати?

Вiйт. А чому ж би-сте не мали так робити? Що вам за неволя нашi дiти мучити i вiд господарськоi роботи вiдривати?

Омелян.

Але ж, вiйте, я мушу! Чи ви не розумiете, що значить обов’язок? Я задармо хлiба iсти не хочу. А хочете мати такого вчителя, щоби по-вашому робив, то зараз подавайте до ради шкiльноi, щоб вам iншого дали.

Вiйт. Е, стрiбуемо ще з вами.

Омелян. І не зачинайте! Кажу вам крайне слово: як менi нинi – ну, завтра – дiти до школи не прийдуть, то всiх на кару подаю.

Вiйт. Та куди подасте?

Омелян. До староства.

Вiйт. А як?

Омелян. Як то як? На письмi.

Вiйт.