Рябина

) Пек, осина! А, се ви, пане писарю? І не грiх вам? Так мене перепудили!

Писар. О, не бiйтеся! Я можу вам зараз перестрах злизати.

Орися. Дякую за ласку! Злизуйте свому товаришевi Рахмiлевi, а не менi!

Писар. Якi ж бо ви, Орисю, недобрi! Я, власне, хотiв до вас зайти…

Орися. Певно, до тата.

Писар. Ну, звiсно, до тата також. Але я знаю, що вашi тато нинi, при святiй недiлi, в ту пору трошка спочивають. А я поспiшав, щоб власне з вами троха побалакати.

Орися. Зо мною! А пек на поганi очi! Що ж ви зо мною за дiло можете мати?

Писар.

Орися. Жартуйте здоровi! І я з вами буду.

Писар. Нi, Орисю! Я не жартую. Хiба ж ви не видите, як я вас люблю?

Орися. Ви мене? Перший раз чую! Я гадала, що ви тiлько одну горiвку, а другого Рахмiля найбiльше любите.

Писар. Бачите, Орисю, якi ви недобрi! Така молода дiвчина, а така зла.

Орися. Може, для кого й добра.

Писар. А що жя вам такого зробив, що ви на мене злi?

Орися. Якби-сте добрi були, то би-сте менi то хоч помогли вiдро з кирницi витягнути.

Писар(кидаеться до журавля). Господи! Та я зараз!

(Тягне.)

Ява друга

Тi самi i Олекса.

Олекса. Ха-ха-ха! А се що такого? Наш пан писар воду з криницi тягае?

Писар(покидае жердку i обертаеться). Хто се? Що, що такого? Я нiби? Та я не тее…

Олекса. Фе, пане писарю! Чи то подоба, щоби такий письменний чоловiк, в такiм панськiм убраннi, та коло такого хлопського дiла заходився? Ось менi, то що iншого.

Писар. А властиво ти, паничу, чого ти сюди прийшов?

Олекса. Хiба менi не вiльно? Громадський майдан кождому вiльний.

Писар. Громадський майдан!.. Але коли бачиш, що пан писар з пана начальника дочкою розмову мае…

Олекса(смiеться). Ха-ха-ха! Якi страшнi двi властi зiйшлися!

Писар. А ти, небоже, з властi не глузуй! І не думай собi, що я тобi рiвня!

Олекса. Я з вами й не рiвняюся. А начальникову дочку ви не заарендували. Таке ви маете право з нею розмовляти, як i кождий другий.

Писар. Се ще хто знае. Орисю, ходiмо геть вiд нього! Се бунтiвник, читальник! Якби таточко побачив тебе разом з ним, то була би бiда.

Орися. І я так думаю, пане писарю! Так знаете що? Пiдiть ви до нашоi хати i подивiться, чи таточко ще спить. А я тим часом тут побуду.

Писар. Що? Тут побудеш? Із отсим читальником?

Орися. Ну, так. Надiюсь, що ви мене перед татком за се не прискаржите. (Смiеться.)

Писар(лютий).