Ляльковий дім (збірник)

Чорт забирай, та це ж фру Руммель! А ось i фру Голт! Так, ми з вами з тих часiв не помолодшали… Але послухайте, друзi моi, нехай морально зiпсованi тепер трошки почекають, вони не стануть вiд цього гiршими. В таку радiсну годину…

Рерлун. Година повернення не завжди година радощiв.

Лона. О-о? Ви так тлумачите Бiблiю, пане пастор?

Рерлун. Я не пастор.

Лона. Ну, то, певно, будете ним. Але – фе-фе-фе! – якою гниллю тхне вiд цiеi «моральноi» бiлизни! Нiби вiд савана. Я, бачите, звикла до свiжого повiтря прерiй.

Бернiк (витираючи лоб). Так, справдi, тут щось душно.

Лона. Почекай, почекай; ось зараз виберемось iз склепу. (Розсуваючи завiси.) Нехай мiй хлопчисько покажеться при повному освiтленнi. Ось покажу я вам молодця – перший сорт!

Гiльмар. Ух!

Лона (розчиняе дверi й вiкна). Дайте йому тiльки спершу почиститися в готелi. На пароплавi замурзався, як свиня.

Гiльмар. Ух! Ух!

Лона. «Ух!» Та це ж… (Звертаючись до iнших i вказуючи пальцем на Гiльмара.) Вiн усе ще тут швендяе та ухае?

Гiльмар.

Рерлун. Гм, добродiйко, я не думаю…

Лона (побачивши Улафа). Це твiй, Беттi? Дай-но лапу, хлопче! Чи ти боiшся своеi староi, бридкоi тiтки?

Рерлун (беручи книгу пiд пахву). Я не думаю, добродiйки, щоб у нас був сьогоднi настрiй продовжувати нашу роботу. Але ж завтра ми знову зберемось?

Лона (в той час, як стороннi дами пiдводяться i прощаються). Гаразд, зберемось. Буду обов'язково.

Рерлун. Ви?… Дозвольте запитати, добродiйко, що ви збираетесь робити в нашому гуртку?

Лона.

Дiя друга

Там же.

Беттi сидить сама бiля робочого столу i шие. Трохи згодом з правого боку входить Бернiк, у капелюсi i рукавичках, з палицею в руцi.

Беттi. Ти вже повернувся, Карстене?

Бернiк. Так; до мене зайде один…

Беттi (зiтхаючи). Так, мабуть, Йоган знов завiтае.

Бернiк…зайде один добродiй, кажу я. (Поклавши капелюх.) Куди ж це всi дами сьогоднi подiлися?

Беттi. Фру Руммель з дочкою сьогоднi зайнятi.

Бернiк. Присилали сказати?

Беттi. Так, у них сьогоднi багато дiла вдома.

Бернiк. Зрозумiло. Іншi, ясна рiч, теж не прийдуть?

Беттi. Так, iм теж сьогоднi нема коли.

Бернiк. Я це мiг би сказати заранi. Де Улаф?

Беттi. Я його вiдпустила пройтися з Дiною.

Бернiк. Гм… З Дiною, з цiею вiтрогонкою… Не встиг Йоган приiхати, як вона вже й прилипла до нього!

Беттi. Але, друже мiй, Дiна ж нiчогiсiнько не знае…

Бернiк.