Ляльковий дім (збірник)

Ну, то Йогану принаймнi слiд би бути настiльки тактовним, щоб не придiляти iй особливоi уваги. Я помiтив, якими очима Вiгелан на це дивився.

Беттi (впускаючи роботу на колiна). Карстене, ти можеш зрозумiти, навiщо вони повернулись?

Бернiк. Гм… У нього, бач, там якась ферма, i справи, очевидно, не блискучi. Лона вчора дала зрозумiти, що iм доводиться iздити другим класом.

Беттi. На жаль, це, мабуть, так i е. Але як вона могла з ним приiхати? Вона?! Пiсля тiеi смертельноi образи тобi…

Бернiк. Ах, не думай про цi давнi iсторii.

Беттi. Та хiба ж я можу зараз думати про щось iнше? Адже вiн менi брат… Та й не про нього я турбуюсь… Але тобi скiльки може бути неприемностей, Карстене. Я страшенно боюся, що…

Бернiк. Чого ти боiшся?

Беттi. Хiба не можуть заарештувати його за тi грошi, якi пропали у твоеi матусi?

Бернiк. Пусте! Хто може довести, що грошi пропали?

Беттi. Ах, Боже мiй, та про це ж, на жаль, усе мiсто знае, i ти сам казав…

Бернiк. Я нiчого не казав. І мiсто нiчогiсiнько не знае, все це були тiльки плiтки.

Беттi. Який ти великодушний, Карстене!

Бернiк. Кажу тобi, викинь з голови оцi спогади! Ти сама не знаеш, як менi прикро вiд того, що ти все це розкопуеш. (Походжае туди й сюди i раптом жбурляе палицю.) І принесло ж iх саме тепер, коли менi необхiдна цiлковита прихильнiсть суспiльства i преси… Тепер полетять всiлякi кореспонденцii до газет сусiднiх мiст… Добре я прийму несподiваних родичiв чи погано – все зумiють перетлумачити. Почнуть порпатися в старому мотлоху, як оце ти зараз.

Беттi. Нi на кого, Карстене?

Бернiк. Та на кого ж?… І треба ж iм було сiсти менi на шию саме тепер! Немае сумнiву, вони влаштують який-небудь скандал – особливо вона. Чиста бiда мати таких родичiв!

Беттi. Я ж не винна, що…

Бернiк. В чому ти не винна? Що ти iм рiдня? Свята iстина.

Беттi. І не кликала ж я iх додому…

Бернiк. Ну, знову все спочатку! Я iх не кликала, та я iх не виписувала, не тягла сюди силомiць! Напам'ять уже знаю всю iеремiаду.

Беттi (плаче). Який ти… недобрий!

Бернiк. Оце прекрасно! Заплач iще, щоб задати бiльше роботи довгим язикам. Облиш цi дурницi, Беттi! Іди на терасу. Сюди можуть прийти. Ще побачать господиню з червоними очима. От було б чудово, якби по мiсту пiшов поголос, що… Чуеш? Хтось iде коридором.

У дверi стукають.

Увiйдiть!

Беттi виходить з роботою на терасу.