Ляльковий дім (збірник)

Чи ви б так само розцiнювали цей винахiд, пане консул, якби ви самi були тодi писцем?

Бернiк. Я вас покликав не для диспуту. Я послав за вами, щоб сказати вам: «Індiанка» мае бути готова до виходу в море пiслязавтра.

Еуне. Але, пане консул…

Бернiк. Пiслязавтра, чуете! Одночасно з нашим власним судном i нi годиною пiзнiше. Я маю серйознi пiдстави поспiшати. Ви читали сьогоднi газету? Ну, то знаете, що американцi знов бешкетували. Цей розбещений набрiд скоро все мiсто поставить догори ногами; жодна нiч не минае без бiйки в трактирi або на вулицi, – про iншi неподобства я вже й не згадую.

Еуне. Люди поганi, це правда.

Бернiк. А кого звинувачують у цих неподобствах? Мене! На мене все скидають. Цi газетнi писаки досить прозоро натякають, що ми зайнятi головним чином власним судном. Я поставив собi за мету впливати на спiвгромадян силою свого прикладу, i що ж? – я повинен терпiти подiбнi вихватки?… Нi, я цього не потерплю. Я не можу дозволити отак принижувати мое добре iм'я.

Еуне. Ну, репутацiя пана консула така мiцна, що витримае i це, i значно бiльше.

Бернiк. Не тепер! Саме тепер менi потрiбна цiлковита пошана, цiлковите спiвчуття усiх спiвгромадян. Я затiяв велике дiло, як ви, мабуть, чули, i якщо пiдступним людям пощастить хоч трiшечки похитнути безумовне довiр'я до мене суспiльства, – це може завдати менi чимало клопоту. Через це я за всяку цiну хочу заткнути рота усiм отим злiсним газетним писакам i тому призначив вихiд судна на пiслязавтра.

Еуне. Чом би й не на сьогоднi ввечерi?

Бернiк.

Еуне. Так, з тiею робочою силою, яку ми зараз маемо…

Бернiк. Гаразд, гаразд; тодi доведеться нам пошукати нових сил…

Еуне. Невже ви хочете звiльнити ще когось iз старих робiтникiв?

Бернiк. Нi, про це я не думаю.

Еуне. Та це, мабуть, наробило б галасу i в мiстi, i в газетах.

Бернiк. Дуже можливо; ми i не пiдемо на це. Але якщо «Індiанка» не буде готова до вiдплиття пiслязавтра, я звiльню… вас.

Еуне (здригнувшись).

Бернiк. Не дуже на це розраховуйте.

Еуне. Вам могло спасти на думку звiльнити мене? Мене, коли i батько мiй i дiд все свое життя проробили на верфi, як i я сам…

Бернiк. Хто ж мене змушуе?…

Еуне. Ви вiд мене вимагаете неможливого, пане консул.

Бернiк. Для доброi волi немае нiчого неможливого. Так чи нi? Дайте менi рiшучу вiдповiдь, або ви одержите розрахунок негайно.

Еуне (зробивши крок до нього).