Ляльковий дім (збірник)

Пане консул, чи ви добре зважили, що значить звiльнити старого робiтника? Ви скажете: хай собi знайде iнше мiсце. Припустимо, вiн i може знайти, та хiба на цьому справа скiнчиться? Побували б ви, пане консул, у домi звiльненого робiтника в той вечiр, коли вiн повертаеться додому i ставить у куток свiй ящик зi струментом…

Бернiк. Ви думаете, менi легко вас звiльнити? Хiба ж я не був завжди хорошим хазяiном?

Еуне. Тим гiрше, пане консул. Саме тому моi домашнi i не стануть винуватити вас. Менi вони нiчого не скажуть, не посмiють.

Але поглядатимуть на мене нищечком i будуть думати: мабуть, заслужив. От цього я не зможу витерпiти. Хоч я й проста людина, та звик бути першим серед своiх. Моя скромна сiм'я… теж маленьке суспiльство, пане консул. І я мiг служити цьому суспiльству пiдпорою тому, що моя дружина вiрила в мене, i дiти теж. А тепер усе повинно загинути.

Бернiк. Коли iнакше не можна, то з двох зол треба вибирати менше i жертвувати iнтересами окремих людей заради загальних iнтересiв. Іншоi вiдповiдi я не можу вам дати.

Такий е порядок… Але ви упертi, Еуне! Ви не тому постаете проти моеi волi, що не можете робити iнакше, а тому, що не хочете виявити перевагу машин перед ручним способом працi.

Еуне. А ви, пане консул, наполягаете так на своему, бо, звiльнивши мене, ви принаймнi доведете газетам, що справа була не в вас.

Бернiк. А якби й так? Ви ж розумiете, про що тепер iдеться? Чи сваритись менi з пресою, чи прихилити ii на свiй бiк у ту мить, коли я розпочинаю значну справу для блага суспiльства? Що ж? Хiба я можу зробити iнакше? Питання зводиться до того, чи пiдтримати вас з вашою сiм'ею, як ви кажете, чи задушити в зародку сотнi iнших сiмей, якi так нiколи i не виникнуть, нiколи не грiтимуться бiля своiх вогнищ, якщо менi не пощастить провести те дiло, в iм'я якого я тепер дiю.

Тому я й даю вам можливiсть вибрати.

Еуне. Коли так, то я не маю бiльше нiчого сказати.

Бернiк. Гм… Поштивий мiй Еуне, я щиро шкодую, що нам доведеться розлучитись.

Еуне. Ми не розлучимось, пане консул.

Бернiк. Як це?

Еуне. Ї в простоi людини е своi завдання в життi.

Бернiк. Звичайно, звичайно. Отже, ви гадаете, що можете обiцяти?…

Еуне. «Індiанка» буде готова пiслязавтра. (Уклоняеться i виходить вправо.)

Бернiк. Ага, вдалося все ж зламати його впертiсть! Я вважаю це доброю прикметою.

Гiльмар з сигарою в зубах входить з вулицi в садок.

Гiльмар (на терасi). Здрастуй, Беттi… Здрастуй, Бернiку!

Беттi. Здрастуй!

Гiльмар.