Ляльковий дім (збірник)

Я хочу допомогти тобi змiцнити пiд собою грунт, Карстене.

Бернiк. Помста! Ти хочеш помститися! Я це передбачав! Але тобi не вдасться! Тiльки одна людина могла б вимовити вирiшальне слово, та вона мовчатиме.

Лона. Йоган?

Бернiк. Так, Йоган. Якщо хтось iнший почне мене звинувачувати, я все заперечуватиму. Я боротимусь не на життя, а на смерть з тим, хто захоче мене занапастити, Повторюю, тобi нiколи це не вдасться. Той, хто мiг би мене занапастити, мовчить i… скоро поiде звiдси!

Руммель i Вiгелан входять з правого боку.

Руммель. Здрастуй, здрастуй, друже! Просимо до нас у комерцiйне зiбрання. У нас, бачиш, сьогоднi дебати з приводу залiзницi.

Бернiк. Зараз нiяк не можу.

Вiгелан. На бога, пане консул…

Руммель. Ти повинен, Бернiку. Проти нас цiла партiя. Редактор Гаммер та iншi, якi обстоюють приморську лiнiю, заявляють тепер, що новий проект прикривае приватнi iнтереси.

Бернiк. Ну то роз'яснiть iм…

Вiгелан. Нашi роз'яснення нi до чого, пане консул!

Руммель. Нi, нi, тобi треба самому появитись.

Кого-кого, а тебе нiхто не посмiе запiдозрити нi в чому такому.

Лона. Слiд гадати.

Бернiк. Кажу вам, не можу. Я не зовсiм здоровий… У всякому разi, дайте менi хоч отямитись…

Ад'юнкт Рерлун входить з правого боку.

Рерлун. Вибачте, пане консул, я страшенно схвильований…

Бернiк. Що з вами?

Рерлун. Я мушу поставити вам одне запитання, пане консул. Чи це з вашого дозволу молода дiвчина, що знайшла притулок у вашому домi, появляеться прилюдно в товариствi чоловiка, який…

Лона.

Якого це чоловiка, пане пастор?

Рерлун. Чоловiка, вiд якого iй слiд би триматися далi, нiж вiд будь-кого iншого!

Лона. Ого!

Рерлун. Чи це з вашого дозволу, пане консул?

Бернiк (вiдшукуючи капелюх i рукавички). Нiчого я не знаю. Пробачте, я страшенно поспiшаю на засiдання.

Гiльмар Теннесен входить iз саду i прямуе до других дверей з лiвого боку.

Гiльмар. Беттi! Беттi! Слухай!

Беттi (появляеться на дверях). Що таке?

Гiльмар. Треба тобi пiти до саду i покласти край залицянню певного добродiя до цiеi Дiни Дорф.

У мене просто нерви не витримали. Тiльки послухати, що вiн говорить!

Лона. Он як! Що ж таке говорить певний добродiй?

Гiльмар. Наполягае, щоб Дiла iхала з ним в Америку – не бiльше, не менше. Ух!

Рерлун. Чи можлива це рiч?

Беттi (до Гiльмара). Що ти кажеш?

Лона. От було б чудово!

Бернiк (звертаючись до Гiльмара). Не може бути. Це тобi причулося.

Гiльмар. То спитай його самого. Он вони… iдуть у парi.