Ляльковий дім (збірник)

А ти подумав про те, що, коли я признаюся в одному, я тим самим признаюся i в другому? Ти скажеш – я можу по конторських книгах довести, що нiякоi крадiжки не було. Але я цього не можу, книги велися на той час не так акуратно. Та якби й мiг, то що б я виграв? Хiба я не виявився б щонайменше людиною, яка врятувалась один раз неправдою i потiм протягом п'ятнадцяти рокiв давала цiй неправдi i всьому iншому вкорiнюватись, навiть не пробуючи перешкодити цьому? Ти не знаеш нашого суспiльства, а то б ти розумiв, що таке признання може тiльки остаточно занапастити мене.

Йоган. На це я скажу тобi тiльки одне: я хочу одружитися з дочкою мадам Дорф i жити з нею тут, у мiстi.

Бернiк (витираючи пiт з обличчя). Послухай, Йогане, i ти теж, Лоно. Мое становище зараз зовсiм виняткове. Якщо цей удар впаде на мене саме зараз – я загинув, а разом зi мною загине й славна, забезпечена майбутнiсть суспiльства, яке все ж таки всiх нас породило й вигодувало…

Йоган. А якщо я не завдам тобi цього удару, я сам занапащу свое щастя i все свое майбутне.

Лона. Далi, Карстене.

Бернiк. То слухайте ж. Усе зв'язане з проектом залiзницi, i справа це не така проста, як вам здаеться. Ви, мабуть, чули, що торiк тут iшли розмови про приморську залiзничну лiнiю. За неi було чимало впливових голосiв i в мiстi, i в окрузi; особливо обстоювали ii газети. Але я не допустив ii будiвництва, бо вона завдала б збиткiв нашому каботажному пароплавству.

Лона. А ти сам зацiкавлений у процвiтаннi пароплавства?

Бернiк. Так. Але мое незаплямоване iм'я, немов щит, захистило мене вiд усяких пiдозрiнь.

Утiм, я особисто мiг би перенести цi збитки, але для мiста це було забагато. Спинились на проектi внутрiшньоi вiтки. Коли це рiшення було прийняте, я потай переконався в можливостi провести вiтку сюди, до нас.

Лона. Чому потай, Карстене?

Бернiк. Ви чули про скуповування лiсiв, рудникiв i водоспадiв?

Йоган. Так; це якась iногородня компанiя.

Бернiк. При теперiшньому становищi всi цi володiння в рiзних руках не являють собою майже нiякоi цiнностi; iх через це й продавали порiвняно дешево.

От якби вiдкласти купiвлю до того, як пiдуть балачки про бiчну вiтку, – тодi власники загнули б нечуванi цiни.

Лона. Ну добре; що ж далi?

Бернiк. Тепер ми пiдходимо до того, що можна витлумачити по-рiзному i що в нашому суспiльствi може не зашкодити тiльки людинi з високою, нiчим не заплямованою репутацiею.

Лона. А саме?

Бернiк. Усi цi дiлянки поскуповував я.

Лона. Ти?

Йоган.