На нашем сайте вы можете читать онлайн «Виховання почуттів». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Виховання почуттів

Автор
Дата выхода
27 мая 2013
Краткое содержание книги Виховання почуттів, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Виховання почуттів. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Гюстав Флобер) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман «Виховання почуттів» – найскладніший за стилем, ідеями, проблематикою із усього написаного Гюставом Флобером. Це багатоплановий твір, в якому у новому, несподіваному ракурсі поєднані історія Франції, історія покоління, історія героя. У свідоме життя герой роману юний Фредерік Моро вступає з перебільшеним уявленням про себе і свої можливості, з певністю, що йому судилася незвичайна доля. Він вирішує стати письменником і пише роман, але не завершує його, компонує вальси, вивчає китайську мову, пробує свої сили в живописі, але ні в чому не знаходить свого покликання, всі його молоді амбіції зазнають поразки. Врешті-решт, він ні в чому не проявив себе, його прекрасне кохання залишилося мрією, а високі пориви виявилися нікчемними справами. Цим і завершилося виховання почуттів.
Виховання почуттів читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Виховання почуттів без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вiн видавав себе за республiканця; багато мандрував, був знайомий iз закулiсним життям театрiв, ресторанiв, газет i всiма знаменитими артистами, яких фамiльярно називав на iм'я; Фредерiк невдовзi подiлився з ним своiми планами; вiн схвалив iх.
Але зненацька ввiрвав розмову, задивився на пароплавну трубу i, швидко бурмочучи, заходився вираховувати, «скiльки вийде, якщо поршень зробить за хвилину стiльки-от тактiв» i т. iн. А коли цифра була визначена, почав палко захоплюватися краевидом. Вiн казав, що вважае себе щасливим, бо звiльнився вiд усiляких справ.
Фредерiк вiдчував до нього певну пошану i не встояв проти бажання довiдатись, як його зовуть. Незнайомець вiдповiв одним духом:
– Жак Арну, власник «Художнього промислу» на бульварi Монмартр.
Слуга в картузi з золотим галуном пiдiйшов до нього й сказав:
– Чи не зiйдете, пане, донизу? Мадмуазель плаче.
Вiн зник.
«Художнiй промисел» – змiшане пiдприемство, де були об'еднанi газета, присвячена малярству, та крамниця, в якiй торгували картинами.
Сонце кидало прямовисне промiння, пiд яким блищали залiзнi скрiпи щогл, металева обшивка, поверхня води; ii розтинав нiс пароплава, i вiд нього розходилися двi борозни, що тяглися аж до окрайки лугiв. З кожним вигином рiчки вiдкривалися такi самi ряди срiблястих тополь. Мiсцина була безлюдна. В небi непорушно стояли бiлi хмарини, i нудьга, невиразно розлита довкола, здавалось, уповiльнювала рух пароплава й надавала подорожнiм iще непоказнiшого вигляду.
За винятком кiлькох буржуа, пасажирiв першого класу, все це були робiтники, крамарi, iхнi жiнки та дiти. А що за тих часiв був звичай одягатися в дорогу простiше, то трохи не всi були в якихось старих шапках чи полинялих капелюхах, в замизканих чорних мундирах, витертих за канцелярськими столами, або в сюртуках, що так довго слугували прикажчикам крамниць, аж матерiя на гудзиках геть порозлазилась; у декого з-пiд жилета з вилогами виднiлася перкалева сорочка, заплямлена кавою; краватки, що вже скидалися на ганчiрку, були застебнутi шпильками з накладного золота; полотнянi туфлi трималися на штрипках.









