Консуело

Вiдколи надаете ви значення примхам цього божевiльного старого?

– Так у неi немае таланту?

– У неi гарний голос, i вона спiвае непогано в церквi, про театр же вона, цiлком iмовiрно, не мае нi найменшого уявлення; що ж стосуеться сили ii голосу, то, треба думати, вона так розгубиться на сценi, що страх уб'е й тi невеликi данi, якими ii нагородило небо.

– Вона розгубиться? Що ти! Менi казали, що вона смiлива до нахабностi!

– Бiдолашна дiвчинка! Видно, у неi багато ворогiв! Ви ii почуете, божественна Корилло, ви вiдчуете до неi шляхетне спiвчуття й тодi – замiсть того щоб улаштувати iй провал, як щойно жартома погрожували, – самi пiдтримаете ii.

– Або ти брешеш, або друзi моi набрехали про неi!

– Ваших друзiв було самих уведено в оману. Стараючись нерозважливо, вони злякалися, що у вас може з'явитися суперниця. Злякатися за вас! І злякатися кого? Дитини! Мало ж цi люди знають вас, якщо вони сумнiваються у ваших силах! Якби я мав щастя бути вашим другом, я, повiрте, краще оцiнив би вас i не образив би страхом перед суперницею, навiть якби то була сама Фаустiна або сама Мольтенi!

– Не подумай, що я злякалась ii.

– Чи не бажаете ви, щоб я привiв до вас Консуело? Якби вона тiльки посмiла, давно б уже сама прийшла до вас за порадою й допомогою. Але це така сором'язлива дiвчинка! До того ж i iй оббрехали вас: наговорили, що ви й жорстокi, i мстивi, й хочете ii провалити.

– Ах, так iй сказали це? У такому разi менi зрозумiла твоя присутнiсть тут.

– Нi, синьйоро, ви, мабуть, не розумiете справжньоi причини; я нi хвилини не вiрив цьому наклепу на вас i нiколи не повiрю. Нi, синьйоро, нi, ви не розумiете мене!

При цих словах чорнi очi Андзолето заблискали, i вiн опустився на колiна бiля нiг Корилли, зображуючи на своему лицi найнiжнiшу любов.

Корилла була не позбавлена й проникливостi, й хитростi, але, як це трапляеться iз самозакоханими жiнками, марнославство часто заслiплювало ii, й вона нерiдко потрапляла в пастку. До того ж вона була жiнка пристрасна, а красивiшого за Андзолето вона не зустрiчала чоловiка. Вона не змогла встояти перед його медовими речами, а зазнавши з ним радостi вдоволеноi помсти, поступово прив'язалася до нього, пiзнавши також i радiсть володiння.