Країна дурнів: Казки про дурнів. Небилиці

А на возi сидить чоловiк i промовляе:

«Гей, люди, купуйте кобилячi яйця! З кожного вилупиться один чорногривий». Купують бiднi по яйцю. А багатi й цiни не питають, кожний мiшок наставляе. Менi ледве вдалося купити двое. Прийшов я додому та висидiв за сорок днiв лошатко.

Багач слухав, слухав, а далi почав просити:

– Сусiде, продай менi друге яйце. Ми своi люди, не будемо рахуватися, я добре заплачу.

Бiдняк подумав, похитав головою:

– Хотiлося менi i на цьому сидiти, аби пару коней мати.

І викотив з-пiд постелi велику жовту диню. Багач добре заплатив i побiг з динею додому. Настелив у хлiвi соломи i висиджуе лоша. Жiнка почала дорiкати:

– Чи ти здурiв, чоловiче? Хто чув таке, аби з динi вилупилося лоша?

Та багач прогнав ii i далi сидiв на динi, як квочка на яйцях.

Було якраз лiто, i жiнка сердилася, що робота в полi стоiть, а чоловiк дармуе час. І вона пригрозила:

– Люди косять, а наша трава пропадае.

Не мiг багач переслухати жiнки. Взяв косу на плече, а диню в мiшок i пiшов у поле. Вибрав зручне мiсце на горбку, сiв на диню i вигрiвае лоша. Приносить жiнка обiд, а вiн i раз косою не втяв. Накинулася вона на чоловiка, лае його, ганьбить. Не стерпiв багач, кинувся на жiнку, щоб ударити. А вона навмисне копнула диню. Диня покотилася з гори i розбилася об пень. З-пiд пня вискочив переляканий заець.

Коли це побачив багач, то мало не заплакав.

– Видиш, жоно, ще два тижнi треба було сидiти, то був би цiлий лошук. А так лише пiвлошати, та й те втекло.

Багач та хлопець iз села Розумовичiв

У великодню суботу iшов iз мiста бiдний хлопець. І наздогнав вiн багача, що iхав iз повною фiрою зерна.

– Де ви були, пане? – спитав хлопець.

Багачевi полюбилося, що його паном назвали.

– Возив я пшеницю продавати, – каже вiн. – Так не було купцiв. А в тебе, хлопче, може, вже й ноги болять? Сiдай, пiдвезу.

Сiв хлопець, а багач випитуе:

– Та з якого ти села?

– Із Розумовичiв, – вiдповiдае хлопець.

– Чи не такi розумнi люди там живуть, що село Розумовичi називаеться? – засмiявся багач.

– Для себе розуму мають. А дурням не дають. Бо дурнi не знали б, що з розумом робити.

– Тодi й ти маеш бути мудрий.

– Мудрий чи нi, а скiльки менi треба розуму, стiльки маю.

Незабаром довелося iхати через рiку.