Країна дурнів: Казки про дурнів. Небилиці

– Ось набий менi цю бочку, – каже. – І дае йому уперед грошi.

Вiн узяв ту бочку, порубав, у круг на дрова склав та й пiшов собi.

Приiздить пан, побачив ту бочку.

– Що се, – питае, – таке?

– Та се, душенько, мужик надув.

– От я запряжу тройку коней, так я його дожену.

Побiг скоро i догнав. А мужик побачив його та й став у гречцi пiд дубом, наче держить того дуба. Пан i питае його, чи не бачив вiн тут мужика з сокирою.

– Еге ж, – каже, – бачив.

– А що, я його дожену?

– Нi, ви, пане, не доженете; якби я, то я б вашими кiньми догнав.

– Так бери конi, дожени.

– Давайте сто рублiв та постiйте, оцього дуба подержте.

От пан став пiд дубом, аж пнеться, та держить його, а того чоловiка i духу немае. «Обманув, сякий-такий! Постiй же, я тобi гречку витолочу, скину дуба».

Одскочив з-пiд дуба: «От-от упаде!», а дуб i не зворухнеться. «А надув! Вернусь, ще вiзьму тройку коней, я його дожену».

Наздоганяе того чоловiка вже на другiй тройцi.

– Чи не бачив ти, – питае, – тут такого-то чоловiка?

– Еге ж, – каже, – бачив.

– Що ж, я його дожену?

– Нi, ви не доженете, а якби я вашими кiньми, то й догнав би.

– Так бери та дожени.

– Нiколи, пане, треба солов’я стерегти.

А вiн як ото забачив пана, накрив пеньок шапкою та й стоiть.

– На тобi сто рублiв, бiжи дожени його, а я твого солов’я постережу.

Узяв той i конi, i грошi, тiльки його й бачили. А пан ждав, ждав та й каже: «Надув i цей! От я йому дам».

– Чи ти не бачив, – питае пан, – тут такого-то чоловiка?

– Бачив, – каже.

– Що ж, я його дожену?

– Нi, пане, не наздоженете. Якби я вашим конем, я б догнав, так треба ось у дуплi сидiти.

– Дожени, – каже, – я тобi заплачу i в дуплi за тебе посиджу.

Полiз пан у дупло, а чоловiк на коня та й подавсь. А пан сидiв, сидiв у дуплi та там i пропав.

Як пан по-нiмецькому балакав

Одна вдова, проста жiнка, та оддала дочку за поганенького панка. От раз той зять i поiхав до тещi в гостi. Та й каже вiн своему наймитовi:

– Я балакатиму до тещi не по-нашому. А як вона спитае в тебе, чого я так балакаю, то ти скажи, що я вже забув по-своему балакати, а тiльки по-нiмецькому вмiю. А як я що скажу по-нiмецькому, так ти iй по-нашому переказуй.

– Добре! – каже той.

От приiхали.