Морські казки: Казки про мелюзину і морських людей

Той чоловiк летить додолу, коли це орел не дав йому долетiти до землi, пiдхопив його та й каже:

– А що, як тобi здавалось?

А вiн йому каже:

– Так, наче я вже неживий був.

Тодi орел йому каже:

– Отак само менi було, як ти на мене нацiлявся.

Потiм каже:

– Сiдай знов!

Тому чоловiковi й не хотiлось сiдати на нього, – ну, нема що робити, таки сiв. Орел знов його як понiс, та аж у саму хмару, а там як скинув його з себе – та пiдхопив так, може, як два сажнi вiд землi, та й питаеться його:

– А що, як тобi здавалось?

Вiн йому каже:

– Так, наче вже кiстки моi розсипались.

Тодi орел йому каже:

– Так само й менi було, як ти вдруге нацiлявся. Ну, ще сiдай.

Той сiв. Вiн як понесе його аж за хмару, та звiдтiль i пустив його додолу, та пiдхопив уже аж коло землi, а тодi й питаеться його:

– Як тобi здавалось, як ти летiв на землю?

Той йому:

– Так, наче мене зовсiм не було вже на свiтi.

Тодi орел йому й каже:

– Отак же само менi було, як ти втрете нацiлявсь.

А потiм каже:

– Ну, тепер уже нiхто нiкому не винний: нi ти менi, нi я тобi. А тепер сiдай на мене та будемо летiти до моеi господи.

Ото летять та й летять; прилiтають до його дядька. А орел тому чоловiковi й каже:

– Іди ж у хату, та як будуть питати тебе, чи не бачив iхнього небожа, то ти скажеш: «Як дасте яйце-райце, то й на очi приведу».

Вiн приходить у хату; коли це йому кажуть:

– Чи по волi, чи по неволi?

А вiн iм каже:

– Добрий козак усе по волi ходить.

Вони його питаються:

– Чи не чув ти там за нашого небожа? Бо вже четверте лiто, як пiшов на вiйну, – та нi чутки, нi звiстки…

А вiн iм каже:

– Як дасте яйце-райце, то й на очi приведу.

Вони тодi:

– Краще нам його нiколи не бачити, як вiддати тобi яйце-райце.

От вiн виходить iз хати й каже орловi:

– Казали так: краще нам його нiколи не бачити, як тобi вiддати яйце-райце.

Орел йому й каже:

– Летiмо далi!

Летять та й летять, та й прилiтають до його брата; той чоловiк i тут те саме говорив, що в дядька, – та не дали й тут яйця-райця.

Прилiтають до орлового батька, а орел тому чоловiковi й каже:

– Іди в хату, та як будуть питатися за мене, то скажеш, що бачив, i на очi приведеш.

Увiходить вiн у хату, а вони йому й кажуть:

– Чи по волi, чи по неволi?

Вiн iм каже:

– Добрий козак усе по волi ходить.