Морські казки: Казки про мелюзину і морських людей

Голубка й почала говорити до голуба:

– А ти забув, як я за тебе лiс викорчувала й там пшеницю посiяла, а з тiеi пшеницi спекла паляницю, щоб ти до змii вiднiс?

А голуб каже:

– Забув, забув!

Потiм знов голубка каже:

– А ти забув, як я за тебе гору розкопувала й туди Днiпро пустила, щоб байдаки ходили до комор i щоб пшеницю ти продав на байдаки?

А голуб каже:

– Забув, забув!

Потiм знов голубка каже:

– А ти забув, як ми ходили вдвох за золотим зайцем? Ти й за мене забув?

А голуб каже:

– Забув, забув!

Тодi парубок i згадав за ту дiвчину – за цю-таки саму, що голуби поробила, – та ту другу покинув, а з цiею оженивсь.

Про стрiльця

Був собi один стрiлець i мав одного сина iз роду. Бiльше йому не було як сiм рокiв. І пiшов вiн у лiс стрiляти, i жодноi птицi не стрiлив, аж одного зачепив такого, що й не бачив нiколи. А то був перший змiй. Вiн стрiпнувся та й сiв на деревi i говорить до стрiльця:

– Ну що, – говорить, – стрiляй!

А той злякався.

– Стрiляй! Коли ти перший раз наважився стрiляти, стрiляй i у другий.

Коли той вистрiлив, змiй i розсмiявся. От той налякався так, що не пам'ятае нiчого. От змiй знову став птахом, та й знову каже:

– Стрiляв ти двiчi, стрiляй утрете, так будемо тепер споритися.

Коли той у третiй раз вистрiлив, той аж упав, увесь лiс завернуло, – знову стрепенувся i став змiем, паном став у чоловiчому станi. Стрiлець став i руки опустив.

– Ну, – говорить змiй, – що буде з нами, стрiлець? Чи будемо битися, чи миритися?

– Будемо миритися.

– Нi, – говорить змiй, – будемо битися, бо ж ти мене перший чiпав.

– Та то я з дурноi голови, прошу пана, – каже.

– Сiдай, – каже змiй, – на мене.

Той боiться.

– Сiдай, – каже.

Мусiв сiдати. Тодi винiс його на дерево, а потiм так, як сидiв, та й пустив його… Той як упав, то й костi розсипалися стрiльцю. Тодi знову у другий раз сiдае, той пускае його удруге знову. Тодi костi його узяв зiбрав i знову зробив чоловiком.

– Ну, стрiлець, – каже, – що буде: чи будемо битися, чи миритися?

– Будемо миритися.

– Е, нi, – каже, – ти мене не на добро зачепив, щоб миритися. Сiдай у третiй раз.

Тодi пускае його знову на землю. Стрiлець летить. Убився зовсiм на смерть. Тодi знову у третiй раз оживив його.

– Ну, тепер, – каже, – чи будемо битися, чи миритися?

– Нi, тепер, – каже, – пане, я тебе побив, а ти мене, зробимо мир.

І зробили мир мiж собою.