Мертве царство: Казки про мерців, упирів, привидів

– Добре, – каже жiнка, – то й ходiм.

Ото прийшли до воза, а чоловiк i каже:

– Оце, жiнко, Господь дав нам щастя: я знайшов грошi та це привiз, де ми iх дiнемо, щоб нiхто iх не бачив?

– У коморi стоять три жолобки, – каже жiнка. – То туди хiба позсипаемо: у нас нiхто не ходить у комору, окрiм тебе та мене, то нiхто не знатиме.

Ото, порадившись, так i зробили: в один iзсипали мiднi грошi, а в другий – срiбнi, а в третiй – золотi. От насипали три жолоби грошей, понакривали та й живуть собi помалу – не дуже тими грiшми шикують, щоб нiхто не примiтив.

Ото, порадившись з жiнкою, каже чоловiк:

– Купимо пару волiв, та своя парка, то я наберу грошей i поiду у Крим; там лiто побуду та дещо куплю бiльше, то не так буде знати; а то щоб люди постерегли, то iще буде клопiт, бо уже i так на мене поглядають, як я пiду у церкву.

Ото так i зробили. Поiхав чоловiк у дорогу, а жiнка зосталася з дiтьми.

То це брат багатий i пошле жiнку свою, щоб розпитувалася, де убогий узяв грошей, що купив пару волiв i пiшов у дорогу.

То жiнка убогого брата i каже:

– Якi нашi грошi? Стяглися на ту скотинку у велику силу, та й Бог його знае, як буде: пiшов у дорогу, а я тут з дiтьми великого горя наберуся… Коли б хоч благополучно приiхав!

І так ятрiвки двi зберуться, побалакають та й розiйдуться.

Нiчого багатий брат i не дiзнався – i тяжко йому! Аж тут приiжджае убогий брат з дороги i приганяе дванадцять пар волiв: шiсть маж солi, а шiсть риби, а жiнцi – турецькоi матерii набрав на спiдницю, на фартух, i на корсет, i на юпку, iще й турецьку хустку, i дiтям усього понавозив – усяких базаринкiв.

Ото попродавав вiн воли, i сiль, i рибу попродав, i зробив собi лавочку, i накупив усякоi матерii, i став торгувати, i розживатись, i став багатiти. А багатство брата дуже у серце коле: де бiдний набрав грошей, що так розжився?

Ото прийшов празник – чи Рiздво, чи Великдень, а убогий брат i каже жiнцi:

– Знаеш що, жiнко, покличмо ми брата мого до себе у гостi, може, вiн не погордуе тепер нами, бо Бог дав на те людям празник, що родина до родини йде, а я вiдколи женився, то не був у мене брат i за порогом, не то у гостях.

Ото, порадившись, так i зробили: покликали брата.

Прийшов брат багатий iз жiнкою – iще i радий був, що його покликав убогий. Ото гуляють собi та бенкетують.