Мертве царство: Казки про мерців, упирів, привидів

Ото пiдпили трохи, багатий i каже:

– Скажи менi, будь ласка, брате, як ти забагатiв?

– Е, брате, – каже убогий, – так менi Бог дав! Ти iще, брате, не бачив мого зерна та й кажеш, що я забагатiв, аж ходiм у комору, усi ходiмо!

Ото увiйшли у комору, а бiдний брат привiв до мiдних грошей та й каже:

– Оце у мене овесець!

А прийшли до другого жолоба, а вiн каже на срiбнi грошi:

– А оце у мене пшениця!

А як прийшли до золотих грошей, а вiн каже:

– А це у мене саме сало.

А багатий брат аж за голову ухопився та й каже:

– Брате, голубчику, скажи менi, де ти iх набрав, що я зроду багатий, а у мене стiльки нема, як у тебе.

А убогий каже:

– От, брате, я тобi скажу: не находив ти часом у себе якого капшучка iз грiшми?

– Де ж то! Найшла моя жiнка, – каже багатий, – i ми його кочергою вигорнули з комори, думаючи, що то якi чари, коли роздивилися – аж там грошi, то ми тi грошi забрали, а капшук викинули.

– Ото ж мiй капшук! – каже убогий.

Питае багатий:

– Як же вiн попав туди?

– А так, – каже убогий.

 – Я заробив грошей трошки i хотiв, щоб побiльшало; i прив'язав до палички, i казав, упустивши до тебе в комору: iдiть, грошi, до грошей! От нитка розв'язалась, i вони туди упали. А як прийшов додому та сказав жiнцi, то вона на мене як напалася, то я поiхав у лiс i надибав, де живуть розбiйники. І як вони виiхали на здобитки, то я пiшов у iх хату – i там так усього багато, що я не знав, що й брати. І я побачив, що там стояло три кадовби, накритi бiлими скатертями; я подивився – аж там грошi, от я й набрав грошей – i це трохи розжився… А це знову хотiв iхати, та нiяк не проберусь.

Ото багатий брат i каже:

– Скажи менi, будь ласка, братику, де це той льох чи хата iх i як ти одчиняв, бо то у гайдамакiв повиннi бути добрi замки, i, мабуть, так живуть, що i непомiтно, де iх хата, що стiльки iх шукали громадою, та й пан сам скрiзь iздив, та й не знайшов.

От бiдний брат i каже:

– Я тобi скажу, братику, тiльки нiкому не кажи i сам не iдь, а колись поiдемо удвох.

– Добре, – каже багатий брат.

А убогий i каже:

– Знаеш же ти, брате, того граба, що скоро виiхати з Довгого яру, i там стоiть дуже великий граб, а проти того граба, у ярку, есть дверi того льоху.

– А як ти вiдчинив? – питае багатий брат.

– А так, – каже убогий. – Я сказав: дверi, одчинiться! То вони й одчинились, а сказав: замкнiться, то вони й замкнулись.