Мертве царство: Казки про мерців, упирів, привидів

Ото, погулявши, побалакавши, розпрощалися, пiшов багатий брат iз жiнкою додому, а убогий став убираться у ярмарок.

От склався i поiхав, а багатий брат цiлу нiч не спав, усе складався та приготовляв вози, а вранцi запрiг дванадцять пар волiв i поiхав у лiс, де живуть гайдамаки, щоб усе забрати, а жiнцi сказав:

– Як хто спитае, то щоб сказала, що поiхав у лiс по дрова.

Ото приiхав туди, де брат казав, аж воно так i е усе, тiльки не було розбiйникiв: кудись iздили.

От вiн позавертав воли, пiшов до дверей та й каже:

– Дверi, одчинiться!

Дверi одчинилися. Ото увiйшов вiн туди i не знае, на що уперед дивитись i що брати. От кинувся багатий зараз до грошей i насипав iх на шiсть возiв, а на шiсть возiв усякого збiжжя – тiльки iхати, та й годi! От сподобалась багатому одна iкона, котра стояла на покуттi, у самому золотi i дуже гарна. Вiн став на лавку i взяв ii, а повернувся до дверей, то дверi зачинилися, i вiн остався у хатi.

Кинувся одчиняти – не одчинить. Вiн уже усяк казав – не одчиняються.

Ото поставив iкону, де вона стояла, сам став вiдчиняти – не одчинить. Шукав сокири, щоб прорубати дiрку i вилiзти, – та не знайшов. Хотiв у вiкно лiзти – залiзнi вiкна, не можна, уже вiн i плакав, i кричав – нiчого не помоглося…

Уже день минув, а вечiр настав. Гайдамаки приiжджають додому, а отаман попереду, як побачив воли i вози iз добиччю, то аж крикнув:

– Ей, брати, щось у нас хазяйнуе! Глядiть, щоб у вас були готовi ружжя й самопали, бо, може, тут i багато декого е!

Ото приiжджають до хатки – нема нiкого, тiльки воли та вози стоять наготовленi.

Отаман скочив з коня – до дверей: дверi були зачиненi, вiн каже:

– Скорiш, хлопцi, кругом хати ставайте! А деякi нумо у хату!

От i кажуть:

– Дверцi, одчинiться!

Дверцi одчинилися… А багатий прожогом хотiв утекти помiж ними, так його й схопили на списи, не дали йому й пирхнуть.

І закололи, тiльки засмiялись:

– Отака ловись! Один чоловiк, а нас сорок, та й перелякались!.. Нумо шукати по кутках, щоб дехто не зостався iще… як вiн сюди добився?

Ото шукали скрiзь – нiде не знайшли нiкого.

От поскидали все, як було, позносили з возiв, а воли позагонили у далекi льохи.