Біблійні казки: Казки та легенди про святих

І той син випросить у Сина Божого, котрий родиться з тiеi жiнки, що з цвiту, щоб вас iзнов упустили у рай.

А Єва каже:

– Та ми не знаемо, як же то зiйтись докупи? Адже ж ми i тепер вкупi.

От той ангел як показав, та й родився у Єви Каiн. А Каiн дуже не любив Адама: вiн, бачте, знав, що його батько – той ангел, котрого Бог ввiгнав з неба.

Боже, помагай!

Вразився Адам, що Господь вигнав його з раю, копае землю та й не каже: «Боже, помагай!» А чорт тому й радий: що Адам скопае за день, то вiн уночi й поперевертае догори травою.

Адам копае на другiм полi: вiн то думае, що поле йому видно, копае та й копае, а рано гляне, а його поле iзнов зеленiе, як некопане. Бився вiн, бiдний, та побивався, далi здихнув до Господа Бога та й каже:

– Господи Боже! Допоможи менi!

То так тая земля, що вiн ii копав, раптом i зачорнiла. І помолився Адам Богу та й зачав засiвати.

Як з’явилася коняка

Ото засiяв Адам, запрiгся в борону та й волочить. І так-то йому тяжко тую борону тягнути, а чорт iззаду сидить на боронi та й смiеться…

І поглянув Господь та й каже до свого ангела:

– Бачиш, – каже, – того чорта на Адамовiй боронi?

– Бачу, – каже.

– Пiди ж, – каже, – та зроби з того чорта коняку для Адама!

Ото ангел i пiшов, та як закинув на чорта оброть, то так з него i сталася коняка.

Тогдi ангел i каже до Адама:

– Розпрягайся, чоловiче, та запрягай коня! Господь дае тобi худобину!

Ото з тоi коняки i почалися нашi конi.

Смерть

Жие собi Адам.

Ото вже його Господь i дiточками поблагословив, така-то йому втiха та радiсть, що, здаеться, вiчно хотiв би жити, а до того ще й здоров’я йому служило. Ото й говорить Адам до Бога:

– Боже, Боже! Не умру я, бо я сильний чоловiк!

– Сильний ти, сильний, – говорить йому Бог, – а все-таки умерти мусиш! Заболить у тебе голова, защемлять руки, заломить тобi ноги, i ти таки умреш.

Не вiрив Адам, поки був молодий, а прийшла пора – мусив повiрити. Розболiлась голова, розщемiлись костi, – сказано, у старого.

Бачить Адам, що недалеко до смертi, та й каже до свого сина:

– Сину, – каже, – сину! Пiди, – каже, – до раю та принеси менi звiдти золотого яблучка, бо отее вже находить на мене остатня година!

Пiшов син до раю, але замiсть яблучка принiс тiлько прута, яким Бог Адама виганяв iз раю. Адам i казав зробити з нього три обручi i положити на голову. Але де вже вiд смертi та що поможе! Воно-то голова нiби й перестала болiти, а вмерти все-таки вмер.